Прикарпатський лісогосподарський коледж

Політичні і економічні умови того часу зумовили появу відповідного навчального закладу. Друга половина 19 століття для Галицького лісівництва була переломним моментом. Почалася торгівля деревом. У 1847 році було прокладено залізницю до Кракова, у 1958 році вона була продовжена до Перемишля, у 1874 – до Стрия і далі на Угорщину. В 1865 році виникли можливості для продажу дерева у Прусію. В цій ситуації з’явилося багато проблем. Вирішення цих проблем полягало у навчанні спеціалістів з лісового господарства.

Початок Лісової освіти в Болехові сягає середини 19 ст. В 1883 році Дирекцією лісів та державних маєтностей Галичини, яка входила в той час до Австро-Угорської імперії, в м. Болехові було засновано третю в усій Австро-Угорській монархії лісову школу, яка називалась тоді Нижча Лісова Школа в Болехові. Вона була другою після Львівської за значенням і готувала лісничих для роботи в державних і приватних лісах краю.

У 1887 році вона була реорганізована у Школу Лісничих в Болехові, а з 1922 року стала Державна Школа для Лісничих в Болехові. Нагляд над Школою виконувала Дирекція Лісів у Львові, а у вищій інстанції – Міністерство сільського господарства. Керівництво школою підпорядковувалось надлісничому Болехівського Надлісництва.

Керівництво в австрійський період

Школою керували почергово: надлісничий Піотр Гірек (від 1883), в 1885 – надлісничий Кароль Гетер, від 1894 р. – Юзеф Петрл.

В 1906 р. цю функцію обіймає Станіслав Щенсьцікєвич і керує школою до 1913 р. Після Першої світової війни в 1922-1923 рр. керівництво здійснює надлісничий в Болехові Станіслав Східлєр, пізніше в 1930-1931 рр. – Густав Паттек.

З 1894 року у Школі викладалися наступні предмети: арифметика, геометрія, вимірювання дерев та інших тіл, природничі науки, креслення, лісокористування, охорона лісів, рибальство, організація лісової служби, перша медична допомога при травмах, фізкультура.

Після реорганізації Школи у Державну Школу для лісничих у 1922 році впроваджуються дещо інші назви і значення предметів.

Вони були поділені на групи:

І група: математика, ботаніка, зоологія.

ІІ група: охорона лісу, лісівництво, лісокористування, правознавство.

Новий навчальний рік до 1902 року починався 1 жовтня. Іспити здавали в серпні. В 1902 році початок навчального року було перенесено на 1 вересня, а іспити перенесли на кінець липня. Останній екзамен в Державній лісовій школі в Болехові відбувся у 1938 році. Студенти 1938-1939 навчального року одержали посвідчення про те, що вони прослухали навчальний курс, видане Дирекцією державних Лісів 7 листопада 1939 року. Кандидати на слухачів Лісової Школи в Болехові повинні були мати 18 років, закінчити середню школу, мати один або два роки практичної роботи в лісі.

Станом на 1908 рік в Галичині працювало 163 випускники – вихованці Школи в Болехові.

В часи перед Першою світовою війною про високий рівень вмінь та знань випускників Болехівської Лісової Школи свідчить той факт, що їх із задоволенням приймали на роботу у державні та приватні лісові господарства, віддаючи їм перевагу навіть перед випускниками Крайової Школи Лісового Господарства у Львові. Ці дані найкраще свідчать про значення і рівень школи.

Після 1922 року кількість слухачів збільшилася, відповідно зросла і кількість випускників.

В останні роки існування в ній працювали відомі в майбутньому вчені: директор школи до 1994 року Ю.Д.Третяк - професор, відомий український вчений-лісівник, дендролог і природоохоронець, в 1953-1958 роках ректор Львівського лісотехнічного інституту; викладач школи О.Й.Королевич - професор, завідувач кафедри цього ж інституту та інші.

Випускник школи Я.О.Сабан - доктор с-г наук, академік Лісівничої академії наук України, заслужений діяч науки і техніки, професор Українського державного лісотехнічного університету був ініціатором від¬родження лісової освіти в Болехові і доклав багато зусиль до створення сучасного технікуму. Він був фундатором i брав активну участь у вiдкриттi лісового закладу. Ярослав Олександрович Сабан - автор більше, нiж 200 наукових праць лiсiвничо-екологiчного i лiсотаксацiйного спрямування. Учений успiшно поєднував педагогiчну i наукову роботу. Вiдзначався умiнням залучати студентiв до наукової дiяльностi, що дозволило йому успiшно здійснювати аспiрантську пiдготовку. Його студенти ставали переможцями всесоюзних та республiканських конкурсiв студентських наукових робiт.

За визначнi досягнення у справi розбудови нацiональної освiти в Українi, за успiхи у пiдготовцi кадрiв вищої квалiфiкацiї, значний науковий доробок та його практичну реалiзацiю Я.Сабану в 1992 р. Указом Президента присвоєно почесне звання Заслужений дiяч науки i технiки України.

Біля школи лісничих був закладений унікальний для Прикарпаття за флористичним складом дендропарк. Це один з найстаріших парків Івано-Франківщини, колекція якого створювалася як з аборигенних деревних порід, так із завезених з Австрії, Швейцарії, Італії.

Відродження професійної Лісової школи почалося з 1993 року, коли в Болехові було створено лісовий ліцей-інтернат, а в 1995 році Івано-Франківською обласною радою на базі ліквідованого ліцею створено лісогосподарський технікум. В 1996 році новосформований педагогічний колектив почав працювати в новому вищому навчальному закладі 1-го рівня акредитації. Літом 1998 року відбувся перший випуск молодших спеціалістів.

Визначальним в історі технікуму став 2005 рік. В цьому році студенти та викладачі технікуму стали членами Товариства лісівників України. 25 лютого рішенням Загальних зборів Лісівничої Академії Наук України Болехівський лісогосподарський технікум став колективним її членом.

Але головне те, що в липні 2005 року рішенням Івано-Франківсько обласної ради Болехівський лісогосподарський технікум реорганізовано в Прикарпатський лісогосподарський коледж. Розпочався новий етап в житті закладу.