Прокоп Сенявський (маршалок)

Прокоп Сенявський (14 січня ? — 3 січня 1596, Краків) — шляхтич, військовик, державний діяч Королівства Ягеллонів, Речі Посполитої. Підписувався Прокоп з Гранова Сенявський[1] Представник спольщеного українського шляхетського роду Сенявських гербу Леліва.

Біографія

Другий син львівського стольника Прокопа Сенявського та його дружини Анни з Остроругів Львівських, небіж великого коронного гетьмана Миколи Сенявського.

За родинною традицією, навчався у Віттенбергу, Лейпцигу, мав подорож цісарством, був у Швейцарії, Італії, Нідерландах. Після повернення, подібно, був на дворі Сігізмунда ІІ. Можна вважати, брав участь в підписанні Люблінської унії, бо 17 травня 1569 року король розсудив справу між спадкоємцями його батька Прокопа та Ходоровськими. 28 лютого 1575 р. брав участь в сесії генеральних судів Руського воєводства у Львові.

30 червня 1592 року отримав у дожиттєве державлення багате Ратненське староство (негродове, Холмська земля), з якого платив 600 золотих річної оренди, доходи складали більше 6000. Мав судові суперечки з підданими. Був власником Сеняви у Львівському повіті, мав маєтки в Галицькому, які часто нищились татарами, тому утримував сильний надвірний відділ.

Близько 1594 року під впливом єзуїта Каспера Нагая, дружини — ревної католички — таємно перейшов на її обряд, перед цим студіюючи листи теологів як католицьких, так і протестантських; на початку 1595 року підтримував кореспонденцію з сеньйором великопольських братів чеських Шимоном Теофілом Турновським. Відкрито перейшов за 5 місяців до смерті, цьому сприяв Пйотр Скарґа, з яким зблизився при дворі короля.

Був терпимим, розумним, фізично міцним: міг стримувати за колесо запряжену 6-кінну карету, ударом меча розсікти навпіл вола чи коня.

Наприкінці життя тривалий час хворів через контузію, яку отримав під час демонстрування своїх фізичних можливостей. 6 грудня 1595 року віддав родину під опіку короля, встановив опікунів для маєтків, дітей. В акті титулувався марш надвірним, найпевніше, не став маршалком великим коронним; вдова так титулувалась, хоча номінація не вписана до актів Коронної метрики. Підготовлений до смерті П. Скарґою, помер в Кракові. Пишна поховальна церемонія була організована вдовою у Львові в костелі Божого тіла, де був похований.

Посади: маршалок великий коронний,[2] підчаший надвірний коронний, маршалок надвірний коронний, ратненський староста.

Сім'я

Дружина — Ельжбета з Гостомских, шлюб 1590 року.

  • Софія — разом з Єлизаветою у 1610 році стали бенедиктинками в Хелмні
  • Єлизавета — померла 20 жовтня 1611 року в Хелмно, була похована в криптах костелу св. Марії Магдалени
  • Анна, Геронім — виховувались бабцею Ґостомською, померли в дитинстві.[3]

Примітки
  1. напевне, почав ставати власником Гранівської волості у Брацлавщині
  2. Sieniawscy (01) Архівовано 6 січня 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  3. Kaniewska I. Sieniawscki Prokop h. Leliwa (zm. 1596)… — S. 146.

Джерела
  • Kaniewska I. Sieniawscki Prokop h. Leliwa (zm. 1596) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1996. — t. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 145—146. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.