Костел і монастир домініканців (Львів)

Костел і монастир домініканців
у Львові

49°50′34″ пн. ш. 24°02′03″ сх. д.
Країна  Україна
Розташування Львів
Тип церква і православний храм
Матеріал цегла
Стиль бароко
Архітектор Ян де Вітте
Засновник Юзеф Потоцький
Дата заснування 1749
Адреса Площа Музейна (Львів)
Костел і монастир домініканців
у Львові
Костел і монастир домініканців
у Львові (Україна)
 Медіафайли у Вікісховищі

Косте́л і монастир домініка́нців — історичний бароковий комплекс храму і монастиря ордену домініканців XVIII ст. у місті Львів, пам'ятка архітектури національного значення.

У храмі, який в 1990-тих роках передано УГКЦ, розміщується греко-католицька церква Пресвятої Євхаристії. Частину будівлі монастирських келій станом на 2010-ті роки займає мистецьке об'єднання «Дзиґа» (зокрема, однойменна галерея, а також арт-кав'ярня «Квартира 35» і кафе «Під клепсидрою»), а в іншій частині споруди монастирських келій та у дзвіниці розташовується Львівський музей історії релігії (колишній Музей історії релігії та атеїзму).

Історія

Давньоруський період
Старий костел Божого Тіла, Львів[1]
Фасад собору

Згідно з давніми хроніками тут стояв палац князя Лева І. Однак, залишається не з'ясованим, чи сам храм святого Петра і Павла був збудований уже в цей час чи згодом — за правління Юрія І[2]. На думку Ігоря Мицька, "можна стверджувати, що… церква св. Петра і Павла була катедральним храмом, правдоподібно, названим Ратенським на честь свого небесного покровителя[3].

Готичний храм

Після передачі давньоруського храму римо-католикам, до нього було добудовано нову велику наву, так що старе приміщення княжих часів стало виконувати роль вівтарної частини (пресбітеріуму)[4]. Утворений таким чином, новий готичний храм костел став домініканським та отримав назву Божого Тіла у 1407 року[5][6], при чому вівтарна частина зберегла присвяту св. Петру і Павлу. Кошти для будівництва надали головно міщанин Микола Бенко та його дружина Анна з Жабокруків[6]. За іншими даними, збудований до середини XIV ст. будівничим Миколою Чехом[5], можливо, з використанням мурів, фундаментів княжого палацу і каплиці[5]. Його схему наприкінці XVI ст. намалював домініканець, мандрівник Мартін Ґруневеґ.

1604 року Ян Свошовський разом з першою дружиною — Малґожата де Конари (Конарська) — «записав» для вівтаря костелу домініканців Львова село Бірки[7]. Також фундував каплицю Богоматері, яку розібрали[6].

Через появу тріщин у склепінні костел розібрали у середині XVIII ст. (1745-го[5] чи 1748 року[6]) разом з бароковою каплицею фундації Я. Свошовського.

Усипальниця

Були поховані, зокрема: Грицько Кердей з дружиною Кларою,[8] Александер Сенявський, маршалок Прокоп Сенявський,[9] львівський каштелян Станіслав Влодек,[10] та обидві його дружини — Ельжбета із Замойських, Ядвіга з Олесніцьких,[11] Якуб Потоцький (монах Домінік; 1608—1639, домініканець; похований в підземних криптах)[12] Анна Евфрозина Сенявська з Ходкевичів[13] Йоанна Потоцька — мати Миколи Василя Потоцького, Францішек Устрицький,[14] Єлизавета Рожнятовська гербу Сас — друга дружина Кшиштофа Стшемеського[15] Павел Тарло — суддя земський львівський, войський стрийський,[16] Александер Зборовський,[17] Рафал (пом. 1571), Станіслав (пом. 1600) Галки з Романова,[18] Ян Свошовський (записав село Бірки як фундуш),[19] Вацлав (пом. 1584), Юрій (пом. 1641) (їм виготовили надгробки[10]), Рафаїл[20] Дідушицькі, Миколай Гербурт[21].

А. Райзінгер одним із перших видав фотографії саркофагів з підземель Домініканського костелу[22].

Сучасний храм
Вигляд з вул. Підвальної, осінь 2014

1749 року за проектом інженера і архітектора Яна де Вітте був закладений фундамент костелу; кошти виділяли великий коронний гетьман Юзеф Потоцький[23][24] (заклав наріжний камінь, був головним фундатором будівництва),[25] Микола Василь Потоцький (виділив 236 000 зл.;тут була похована матір).[26] Будівництвом керував Мартин Урбанік, з 1764 року — Христофор Мурадович.

Фасад Домініканського собору м. Львів

Закінчував фасад Себастьян Фесінґер, який розпочав 1764-го роботи з виготовлення камінних статуй, що мали його вінчати. Також він виконав дерев'яну різьблену поліхромовану конструкцію органу (лат. moles organarius), яка потім згоріла.[27]

До 1764 року будівництво було, в основному, завершене, але після пожеж 26 серпня 1766 (причина — необережність Матвія Міллера під час малювання органу[28]) і 1778 років роботи відновилися. 1865 року за проектом архітектора Юліана Захаревича до костьолу прибудували 4-ярусну дзвіницю. 1895-го був перебудований ліхтар на куполі, у 1905–1914 роках — відреставрований інтер'єр, роботи велись за проектом архітекторів Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського, також брав участь як «консерватор» др. Александер Чоловський. Крипту також планували реставрувати, але цьому завадила війна[6]. Згодом, у радянські часи, храм відновлювали у 1956–1958 роках.

Францішек Руссиян 1749 року звернувся до Папи з проханням, за яким 1 липня[29] 1751 року було урочисто короновано ікону Божої Матері за участі львівського латинського архиєпископа Миколая Вижицького, кошти надав, зокрема, воєвода київський Станіслав Потоцький.[30]

Опис

Костел споруджений у стилі пізнього бароко за західноєвропейским зразком. Кам'яний, в плані він зображає витягнутий хрест з овальною центральною частиною і двома дзвіницями по боках. Звеличує церкву величезний еліптичний купол. Масивні здвоєні колони підтримують галереї і ложі, прикрашені дерев'яними статуями роботи львівських скульпторів другої половини 18 століття. Над галереями — колони барабана, що підтримують купол. Під банею костелу — цитата латинською мовою з Першого послання Тимофію: «Soli Deo honor et gloria» («Єдиному Богу честь і хвала»).

Антоній Осінський і Матвій Полейовський виконали різьби для костелу.[31] В інтер'єрі храму збереглися скульптури Себастьяна Фесінґера.

До головної нави костелу примикають кілька каплиць:

  • св. Антонія (перша справа) з іконою святого роботи львівського майстра Гарра 1838 р.;
  • імені Христа з пам. таблицею д-ра Тадеуша Жулінського (?—1885, автор Томаш Дикас), з іншої сторони — поетці Марії Бартусювної (?—1885) з погруддям роботи Вісьньовецького та віршем Ленартовича; має псевдорококовий вітар з різьбою «Серце Ісуса» Війтовича (1912);
  • каплиця св. Яцека з іконою М. Яблонського, є передсінком до наступної;
  • каплиця Потоцьких (також Богоматері Яцкової, пол. Panny Matki Jackowiej[32]), споруджена після 1764 року; на думку М. Орловича, одна з перших споруд з ознаками класицизму у Львові, кошти для будівництва надав М. В. Потоцький[33];
  • будівля монастирських келій, перебудована заново у 1556–1621 роках і відновлена після пожеж 1766 і 1778 років. Будівля кам'яна, прямокутна в плані, трьохповерхова, з двома внутрішніми двориками, з типовою для монастирських будівель коридорною системою планування і арковими перекриттями;
  • каплиця св. Вінцентія з іконою М. Яблонського;
  • каплиця св. Домініка зі старою іконою в новому псевдорококовому вітарі з ампіровим нагробком графині Юзефи Борковської (?—1811) роботи Торвальдсена;
  • каплиця св. Томаша з іконою М. Яблонського, рококовою різьбою Христа Милосердного[34].
Вівтар
Амвон
Нічна підсвітка
Вдень

Див. також:

Примітки
  1. з вежею-дзвіницею
  2. Мицько І. Львівська українська катедральна церква святих Петра і Павла // Zbruč. — 2014.
  3. Мицько І. Первісна Ченстоховська Богородиця — українська ікона Петра Ратенського // Слово Просвіти. — Старий Самбір, 2013. — Ч. 119 (жовтень). — C. 2 [2].
  4. Хмільовський М. Де розміщувалася у Львові руська церква апостолів Петра і Павла? // Апологет. – Львів, 2009. – №1/4. – С.35-36.
  5. Вечерський В. Українські монастирі… — С. 340.
  6. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 108.
  7. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 255. (пол.)
  8. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 42—43.
  9. Kaniewska I. Sieniawscki Prokop h. Leliwa (zm. 1596) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 146. (пол.)
  10. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 114.
  11. Niesiecki К. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 562.
  12. Mazur Z. Potocki Jakub, imie zakonne Dominik h. Pilawa (1608—1639) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 802—803. (пол.)
  13. Nagielski M. Sieniawska z Chodkiewiczów Anna Eufrozyna (zm. 1633) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1996. — T. XXXVII/1. — Zeszyt 152. — S. 97. (пол.)
  14. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 442.
  15. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 226.
  16. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 307.
  17. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 718.
  18. Barącz S. Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1879. — S. 3. (пол.)
  19. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 247.
  20. Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — 480 s., dod. — S. 72. (пол.)
  21. Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1998. — S. 69. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8.
  22. Шишка О. Львів на давній гравюрі, в живописі та фотографії: історико-бібліографічні дослідження. — С. 112.
  23. Link-Lenczowski A. Potocki Józef h. Pilawa (1673—1751) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 71. (пол.)
  24. Львів. Домініканський собор // Україна Інкоґніта [неавторитетне джерело]
  25. Храми Львова [неавторитетне джерело]
  26. Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 57. (пол.)
  27. Mańkowski T. Fesinger Sebastian // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : PAU, 1948. — t. VI/5, zeszyt 30. — S. 425. (пол.)
  28. Смірнов Ю.  Костел домініканців (Костел Божого Тіла) // Енциклопедія Львова за редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — C. 469. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  29. Mazur Z. Russyan (Russjan) Franciszek, imię zakonne Henryk h. Nalęcz (1706—1788) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1991. — T. XXХIІІ/1, zesz. 136. — S. 157—158. (пол.)
  30. Dymnicka-Wołoszyńska H. Stanisław Potocki h. Pilawa (1698—1760) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — t. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 158. (пол.)
  31. Krasny P. Lwowskie środowisko artystyczne wobec idei symbiozy sztuk w wystroju i wyposażeniu wnętrz sakralnych (1730 - 1780) // Rocznik Historii Sztuki. - 2005. - № 30. — S. 161—162. (пол.)
  32. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik… — S. 112.
  33. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik… — S. 53.
  34. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik… — S. 112—113.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.