Прометей (фільм)

Юного хлопця-кріпака Івася пан здає на Кавказ у солдати, а його наречену відправляє у публічний будинок. Там на чужбині, під впливом революціонера Гаврилова, розжалуваного в солдати, герой стає свідомим борцем і, повернувшись у рідне село, піднімає селянське повстання.

• Іван Твердохліб — Івась
• Поліна Нятко (Табачникова) — Катерина
• Сердюк Олександр Іванович — Поміщик Свічка, полковник
• Іван Штраух — Жуков, купець
• Гнат Юра — Сидоренко, керуючий пана Свічки
• Наталія Ужвій — Настасья Марківна, господиня "закладу"
• Іван Мар'яненко — Генерал Ладанський
• І. Некрутенко — російський жандарм
• В. Єршов — Микола І
• Чута Ерістова-Жгенті — княжна Дадіані
• Данило Антонович — Гаврилов, революціонер
• Шота Нозадзе — бранець-грузин
• Микола Надемський — Тарас Шевченко
• В епізодах: В. Чистякова, Катерина Осмяловська, В. Лісовський, З. Терішвілі, П. Моргулія, Северин Панківський, Д. Введенський та ін.

• Сценарист: Іван Кавалерідзе
• Режисер: Іван Кавалерідзе
• Звукорежисери: А. Прахов, режисер по монтажу Тетяна Демітрюкова
• Оператори: Микола Топчій
• Художники: Василь Кричевський, Юнія Майєр
• Композитори: Павло Толстяков, Андрій Баланчивадзе

Наприкінці 1935 року виробництво фільму було закінчено й керівництво Українфільму отримало від ГУКФ дозвіл на прокат фільму. 13 січня 1936 відбувається прем'єра фільму в кінотеатрах Ленінграду.[1] А в Москві розпочалася рекламна кампанія фільму яка, правда, так і не закінчилася виходом стрічки у прокат в Москві.

Причиною чому стрічка не попала в широкий прокат у Москві стали різко негативні відгуки тогочасної російської кінокритики на фільм. Так 13 лютого 1936 року у московській газеті «Правда» виходить розгромна стаття М. Кольцова «Груба схема замість історичної правди», написана за особистим наказом Сталіна й негайно передрукувана в багатьох газетах і журналах СРСР, зокрема, у в україномовному перекалді у провідному українському кінематографічному журналі «Радянське кіно».[2] У статті Кольцов піддав фільм Кавалерідзе нищівній критиці: автора «Прометея» звинуватили у формалізмі, натуралізмі, буржуазному націоналізмі, а «явною невдачею» фільму Прометей називалося те «що замість історичної правди, показаної засобами мистецтва, в ньому дана груба схема, що перекручує історію».[3][4]

Впродовж чотирьох днів ця стаття обговорювалася на зборах колективу Українфільму й, зокрема, колектив кіностудії опублікував у тому ж березневому випуску Радянське кіно колективну статтю під заголовком «Невдача режисера Кавалерідзе повчальна не тільки для нього самого» та цілу плеяду окремих статей працівників Українфільму.[2] Матеріалу виступів за чотири дні зборів було так багато, що вони не вмістилися в один березневий номер, тому частину оприлюднили в наступному квітневому журналі «Радянського кіно», зокрема, статтю Абрама Роома «За просте і високе мистецтво в кінематографії».[5][4]

Згодом у тому ж журналі Радянське кіно Кавалерідзе був змушений надрукувати статтю-відповідь під заголовком «Неоціненна допомога» де він «покаюється» у своїх гріхах у стрічці «Прометей» й обіцяв у найкоротші терміни створити нову стрічку що виразно покаже як він засвоїв критику статті у «Правді».[2] Російськомовна версія статті також була передрукована у газеті «Правда», але вона була сприйнята несхвально редакцією газети: як прокоментувала редакція «Правди», режисер покаявся недостатньо, «не дав розгорнутої критики своїх помилок».[6]

В результаті негативнох критики на фільм Прометей у московські «Правді» Івану Кавалерідзе заборонили працювати з молоддю (до цього він керував серією альманахів «Українські пісні на екрані», які ставили дебютанти). Фундатора вітчизняного історичного фільму також відсторонили від сучасних та історичних тем й запропонували натомість знімати кіноопери.[3][7]

• Прометей на сайті dovzhenkocentre.org
• Прометей на сайті Держкіно
• Прометей на сайті IMDb (англ.)
• Прометей на сайті KINO-КОЛО