Юра Гнат Петрович

Юра́ Гнат Петро́вич (27 грудня 1887 (8 січня 1888), Федвар, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія 18 січня 1966(1966-01-18), Київ, Українська РСР, СРСР) — український театральний режисер, актор театру і кіно. Народний артист УРСР, народний артист СРСР (1940)[1]. Лауреат двох Сталінських премій другого ступеня (1949, 1951). Депутат Верховної Ради УРСР 1–5 скликань (1938—1963).

Гнат Петрович Юра
Народився 27 грудня 1887 (8 січня 1888)
Федвар, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 18 січня 1966(1966-01-18) (78 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Країна  Російська імперія
 УНР
 Українська Держава
 Українська РСР
 СРСР
Національність українці
Діяльність театральний режисер, актор театру і кіно
Alma mater Єлисаветградське земське реальне училище
Відомі учні Величко Юрій Олексійович і Іванчо Іван Михайлович
Заклад Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки активності з 1936
Партія КПРС
Батько Петро Мусійович
Мати Меланія Григорівна
У шлюбі з Ольга Рубчаківна
Діти син Юрій (нар. 1924)
Автограф
Нагороди
Премії
Звання
IMDb ID 0950998

Біографія

Народився 27 грудня 1887 (8 січня 1888)(18880108) року в селі Федвар (тепер село Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області).

З 1907 на професійній сцені в трупі С. Максимовича, де зустрів свого творчого побратима та товариша Семена Семдора.[2] Далі Юра грав у театрі товариства «Руської Бесіди» у Львові (1913—1914), у Молодому театрі (1917) і в Театрі ім. Т. Шевченка в Києві (1919). Від 1920 в Театрі імені Івана Франка, створеному під опікою УГА у Вінниці, перенесеному 1923 до Харкова, а з 1926 до Києва.

У цьому театрі Гнат Юра працював до 1961 року як мистецький керівник і режисер, підготувавши близько 100 вистав. За першого періоду Гнат Юра переважно імітував репертуар Молодого театру й спирався на драми Володимира Винниченка та модерні західно-європейські п'єси. Від 1929 перейшов на радянсько-український (І. Микитенко, О. Корнійчук) та російський репертуар. З світової класичної спадщини поставив «Дон Карлоса» Йоганна-Фрідріха Шиллера (1936).

У 1934 році у журналі «За марксо-ленінську критику» (№ 12, 1934 рік) опублікована стаття Гната Юри «Націоналістична естетика Леся Курбаса»

«Націоналізм і фашизм — ось той прапор, під яким Курбас, об'єднавшись з цілою групою українських націоналістів, зокрема з ділянки літератури, починає виступати», — пише Г. Юра у статті, яка через кілька років була пред'явлена табірному начальству на Медвежій горі Олексієм Алєєксєєвим, що стало причиною для заборони вистави, яку Лесь Курбас готував в ув'язненні і його заслання на Соловки[3]".

У розмові з Лесем Танюком Гнат Юра відмовляється від авторства статті, втім, пояснення на диктофон давати відмовляється, обіцяючи виступити з публічною заявою. Така заява так і не з'явилася.

Член ВКП(б) з 1938 року.

Викладав з перервами в Київському театральному інституті (1938—1961).

Помер 18 січня 1966 року. Похований в Києві, на Байковому кладовищі. Поруч з ним похована його дружина Рубчаківна Ольга Іванівна.

Творчість

Як актор залишився найкращим у побутових ролях:

В побутовому плані також виступав у ролях:

Фільмографія

Нагороди та почесні звання

Родина

Пам'ять

Незрозумілий факт

У Святошинському районі міста Києва вулиця Гната Юри примикає до проспекту Леся Курбаса.

Примітки

  1. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 25 травня 1940 // Вісті [Рад депутатів трудящих УРСР]: газета. — Київ, 1940. — 26 травня.
  2. Юра Гнат (Игнатий) Петрович
  3. Танюк, Лесь. Талант і талан Леся Курбаса.

Посилання

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.