Протестантська унія

Спроби утворити протестантське наддержавне об'єднання робилися ще в кінці XVI століття, але їх успіху перешкоджали чвари лютеран з кальвіністами. На початку XVII століття успіхи католицької реакції в Німеччині змусили протестантських князів поквапитися з утворенням союзу.

Німецьких протестантів пов'язували спільні інтереси в успадкуванні в герцогствах Юліх і Клеве. Окрім того, прихильники протестантської унії знаходили зовнішню підтримку у французького короля Генріха IV завдяки спільному бажанню послабити вплив Іспанії та німецьких Габсбургів.

Найбільш енергійним організатором унії став Крістіан Ангальтський. Спочатку було прагнення до утворення двох окремих союзів: лютеранського та кальвіністського. Головними членами першого альянсу, який був створений в травні 1605 року, стали Вюртемберг, Нейбург-Пфальц і Баден. Того ж року другий альянс утворили курфюрства Пфальцське, Ангальт-Дессау, Ансбах, князівство Кульмбах і ландграфство Гессенське.

Потужним поштовхом до об'єднання двох уній стало завоювання в 1607 році католиками міста Донауверта. В тому ж році утворився окремий союз між курфюрствами Пфальцським і Вюртембергом, що послужив зв'язком між обома протестантськими союзами.

Посилення небезпеки з боку католиків спонукало Крістіана Ангальтського на Регенсбурзькому сеймі в 1608 році вести переговори про утворення спільної протестантської унії, до якої увійшли б члени обох вже існуючих спілок. 14 травня 1608 в Аугаузені (в Ансбаху) була утворена Євангельська унія, в яку увійшли курфюрство Пфальцське, Вюртемберг, Баден, Кульмбах, Ансбах, Нейбург-Пфальц. Метою її проголошувалася захист особи і володінь членів союзу, а також спільні дії в інтересах протестантизму. Унія мала директора (курфюрст Пфальцський), спільну касу, що формувалася з внесків союзників, і спільну армію.

У наступному році до унії приєдналися ландграфства Гессенське, курфюрство Бранденбурзьке і кілька імперських міст.

Утворення Євангельської унії викликало організацію з боку католиків у 1609 році «Католицької ліги». Протестанти і католики мали різні погляди на вирішення питання Юліх-Клевської спадщини і суперництво переросло у Клевську війну (1609—1614), в якій взяли участь окремі протестантські і католицькі держави Німеччини та були залучені Франція і Нідерланди. На випадок повномасштабного воєнного протистояння між лігою і унією, остання уклала в 1612 році союз з Англією, потім з Нідерландами.

На з'їзді в Ротенбурзі члени унії сформулювали ряд вимог, пред'явлених потім на Регенсбурзькому сеймі 1613 року, де до них приєдналося кілька інших протестантських держав. Імператор Фердинанд II Габсбург відкинув ці вимоги; спроби примирення зазнали невдачі.

Між тим, унія почала розвивати стосунки з богемськими протестантами. Повстання чехів і обрання ними своїм королем Фрідріха V Пфальцського (директора Протестантської унії) стало причиною Тридцятирічної війни. В цей вирішальний момент унія діяла мляво і показала повну безпорадність: вона надто залежала від приватних інтересів її окремих членів, серед яких тоді переважило бажання не втручатися у цей конфлікт. Тому унія обіцяла Фрідріху Пфальцському допомогу у разі нападу на його спадкові володіння у Німеччині, але відмовилася підтримувати його в богемській ініціативі; потім між Унією та Католицькою лігою була підписана Ульмська угода (1620), у якій ліга отримувала свободу дій в Чехії, але обіцяла не чіпати німецьких володінь Фрідріха — за цих умов унія зобов'язувалася зберігати нейтралітет. Проте унія діяла нерішуче навіть тоді, коли католицьке військо під командуванням герцога Альбрехта напало на землі Пфальцу і почало спустошувати їх.

Звістка про поразку чехів на Білій Горі (1620) прискорила занепад унії: імперські міста почали виходити з неї. Повне безсилля унії проявлялося все сильніше і в квітні 1621 року вона уклала угоду зі Спінолою (полководцем Альбрехта), в наслідок якої Пфальц полишили останні союзники.

Незабаром унія зовсім розпалася, не виконавши мету, яку перед нею ставили німецькі протестанти.

• Текст договору про заснування Унії