Протести в Конго (2016)

Слідом за Буркінабським повстанням в 2014, Демократична Республіка Конго пережила серію протестів (наприклад, конголезькі протести 2015 року), в яких конголезькі громадяни зажадали, щоб президент Жозеф Кабіла не змінював строків повноважень президента в конституції країни, з тим щоб він міг балотуватися на новий термін перебування на посаді, а не відкладати планові вибори в країні. Ці та інші протести в 2016 році часто були жорстокими і мали місце в більш широкому контексті частих масових протестів проти авторитарних урядів в Африці (наприклад, в Бурунді, Уганді, Ефіопії, Габоні, Республіці Конго, Зімбабве та Камеруні).

У 2016 році уряд Кабіли був згаданий в Панамських документах

14 грудня 2016 року 42 чоловіки були арештовані в Гома (за даними Human Rights Watch.)[7] Тим часом антикабіловський протест був проведений біля Університету Кіншаси.[7]

20 грудня силами безпеки було вбито 19 цивільних у Кіншасі, 6 цивільних в Бома, 4 цивільних в Матаді і 5 цивільних в Лубумбаші.[1] Протестанти тримали червоні карти-пенальті[8] і дули у свистки, що означало, що термін Кабіли скінчився і вони бажають, щоб він залишив владу. Протестанти в Кіншасі були атаковані силами безпеки із застосуванням сльозогінного газу, водометів та кулями.[8] За даними ООН з 17 по 19 грудня було заарештовано принаймні 113 людей.[9]

21 грудня після протестів у другому за величиною місті країни, Лубумбаші, загинуло 10 людей і 47 було поранено (за даними місцевого NGO).[10] Протести в інших містах по всій країні залишили в цілому щонайменше 26 мертвих протягом дня, відповідно до Human Rights Watch, в якому говорилося, що військові та співробітники поліції були задіяні в Лубумбаші й Кіншасі.[9] Уряд повідомив про 9 смертей[9] і 275 заарештованих поліцією.[10]

23 грудня було підписано угоду між опозицією та режимом Кабіла і таким чином гостра фаза протестів була пройдена. Кабіла пообіцяв піти у відставку до кінця 2017 року.

Римо-католицька церква Конго виступила посередником у переговорах між опозицією та урядом.[10][11][12]

• Бельгія: Бельгійський уряд заявив, що він може переглянути стосунки із ДРК.[13]
• Франція: Французький уряд закликав ЄС переглянути стосунки із ДРК.[13] Міністр закордонних справ Жан-Марк Еро заявив: «Ми не можемо продовжувати вдавати, що нічого не трапилося».[13]
• Німеччина: Німецьке міністерство закордонних справ оголосило, що «Переговори щодо співпраці з метою розвитку, який пройде в наступному році буде відкладено на невизначений термін. Німецький уряд залишає за собою право вжити подальші кроки.»
• Велика Британія: Тобіас Еллвуд, британський міністр у справах Африки і Близького Сходу, сказав: «Уряд завчасно в терміновому порядку повинен встановити дату виборів, щоб запобігти ситуації подальшої ескалації.»[13]
• США: Американський уряд виступив із заявою: «Ми як і раніше готові ввести додаткові санкції відносно тих, хто — будь то уряд або опозиція — хто здійснює насильство або перешкоджає демократичним інститутам ДРК».[13]