Противник-ГЕ

Вся апаратура «Противник-ГЕ» встановлена на дві машини.

Локатор здатний в умовах інтенсивної радіопротидії без додаткових уточнень видавати інформацію одночасно для наведення винищувачів і цілевказівки зенітним ракетним дивізіонам. Висота перегляду повітряного простору — до 200 км, тобто станція здатна виявити низькоорбітальні супутники в ближньому космосі[1].

Фазована антенна решітка станції формулює діаграму спрямованості в секторі 0-45°, і за рахунок наднового рівня бічних пелюстків автоматично забезпечує високу захищеність локатора від активних шумових перешкод[1].

Досягти переваги високої точності вимірювання координат вдалося за рахунок створення унікальної ФАР з цифровою просторово-часовою обробкою сигналу[1].

«Противник-ГЕ», крім трьох координат, визначає і четвертий параметр — радіальну швидкість. Це дозволяє відсікти помилкові цілі. Всього локатор супроводжує до 150 повітряних об'єктів. У РЛС передбачені можливості для успішного виявлення літаків п'ятого покоління[1].

Антена РЛС багато в чому визначає ефективність РЛС і дозволяє укладати її в одну транспортну одиницю. Розмір антени — 5,5×8,5 м, швидкості обертання — 6 або 12 обертів на хвилину. Це відповідає часу видачі даних відповідно через 10 і 5 секунд, що достатньо для роботи з швидкісним і високоманевровим цілям. Літаки, виконані за технологією «стелс», з ЕПР менше 0,1 м², станція виявляє на дальності до 200 км[1].

Антена станції формує в 10 блоках 20 однакових променів. У РЛС передбачена автоматична адаптація до стану станції: якщо один блок відмовив, то змінюються коефіцієнти — промені трохи розширюються і 45° повітряного простору проглядаються не 20, а 18 променями. Вся зона огляду зберігається, але при цьому трохи зменшується точність вимірювання координат цілі і збільшуються бічні пелюстки в межах допустимого. Бойова робота триває[1].

Уніфікована побудова РЛС в двох діапазонах знижує витрати на ЗІП і ПММ.

Принципи побудови локатора дозволяють модернізувати базову РЛС в інших діапазонах хвиль, покращувати характеристики. «Противник-ГЕ» був створений як масова високопотенційна станція. У ній використано міжнародний діапазон частот 23 см. В РЛС вбудований вторинний локатор, який може забезпечувати управління повітряним рухом з великими можливостями отримання інформації. Це не тільки система розпізнавання «свій-чужий» для ППО, вторинний локатор повідомить і про запас палива, прийме сигнал «лихо» та інші повідомлення. У 1999 році передбачалося випустити першу серійну станцію[1].

Основні тактико-технічні характеристики станції:[2]

• Робочий діапазон частот: метровий (L)
• Максимальні межі роботи радіолокатора:
  • за відстаню, км: 10-400
  • за висотою, км до: 200
  • за азимутом, град.: 360
  • за кутом місця, град.: до 45
  • за швидкістю цілі, км/год: 60-8000
• Виявлення цілі з ЕПР 1,5 м² на висоті 12 км:
  • відстань, км: не менше 340
• Верхня границя зони виявлення:
  • за висотою, км: не менше 80
  • за кутом місця, град.: до 45
• Точність вимірювання координат (цілі с ЕОП 1,5 м²):
  • відстані, м: не гірше 100
  • азимута, кут. хв.: не гірше 12
  • кута місця, кут. хв. не гірше 10
• Роздільна здатність:
  • за азимутом, град.: не гірше 2,5
  • за відстанню, м: не гірше 450
• Коефіцієнт придушення відбиття від місцевих предметів, дБ: не менше 50
• Кількість класів повітряних об'єктів, що розпізнаються (за сигнальними та траекторними ознаками): 8
• Кількість водночас супроводжуваних цілей: не менше 150
• Темп оновлення даних, с: 5 та 10
• Антена: пласка ФАР
  • Розмір антени, м: 5,5×8
  • Середній час напрацювання до відмови, год: не менше 600
• Обслуга, чол.: 2 (3)
• Кількість транспортних одиниць: 2 (4)
• Час розгортання, год: не більше 0,7
• Енергоспоживання, кВт: 100

•  Білорусь:
  • Одна станція поступила на озброєння у серпні 2016 року до радіотехнічного підрозділу військ ППО та ВПС. До 2020 року заплановано отримати 7 станцій[2].
•  Росія:
  • За 2011—2015 роки було заплановано випустити 13 станцій

• 79К6 «Пелікан»
• AN/TPS-117
• S 763
• YLC-2
• Небо-М

• «Противник-ГЕ» на сайті Bastion-opk.ru
• «Противник-ГЕ» на сайті «Вестник ПВО»