Ефективна площа розсіювання
Ефективна площа розсіювання (ЕПР, англ. Radar Cross-Section, RCS) у радіолокації — характеристика відбиваючої здатності цілі, що визначається відношенням потужності електромагнітної енергії, що відбивається ціллю в напрямку приймача (радара), до поверхневої щільності потоку енергії падаючої плоскої хвилі.
ЕПР є кількісною мірою властивості об'єкта розсіювати електромагнітну хвилю.[1]
У загальному випадку для зондуючої електромагнітної хвилі з негармонічною часовою залежністю (широкосмуговий в просторово-часовому сенсі зондуючий сигнал) ефективна площа розсіювання — відношення енергії еквівалентного ізотропного джерела до щільності потоку енергії (Дж/м²) зондуючого радіовипромінювання в точці розташування розсіювача.
Фізичний зміст
ЕПР має розмірність площі [м²], але не є геометричною площею, а являє собою енергетичну характеристику, тобто визначає величину потужності прийнятого сигналу.
Аналітично ЕПР можна розрахувати тільки для простих цілей. Для складних цілей ЕПР вимірюється практично на спеціалізованих полігонах, або в безлунних камерах.
ЕПР цілі не залежить ні від інтенсивності випромінюваної хвилі, ні від відстані між станцією і ціллю. Будь-яке збільшення призводить до пропорційного збільшення і їх відношення у формулі не змінюється. При зміні відстані між РЛС і ціллю, відношення змінюється обернено пропорційно і величина ЕПР при цьому залишається незмінною.
Чинники, що впливають на ЕПР
На ефективну площу розсіювання впливає низка різних чинників:
- матеріал, з якого виготовлена ціль;
- абсолютний розмір цілі;
- відносний розмір цілі (по відношенню до довжини хвилі, яку випромінює радар);
- кут падіння випромінювання;
- кут відбивання (залежить від кута падіння);
- поляризація випромінювання по відношенню до орієнтації цілі.
Див. також
Примітки
- Skolnik M.I. Radar Handbook. 2nd ed. McGraw-Hill Professional, 1990.