Протоканонічні книги
Протоканонічні книги (грец. Protos — перший, найбільш ранній) або Первоканонічні книги є ті книги Старого Заповіту, які включені до єврейської Біблії, і які визнавалися канонічними майже усіма християнами протягом усієї історії.
Термін протоканонічні книги (прийняті першими до канону) як і второканонічні книги (Deuterokanon, прийняті другими до канону) вперше використані католицьким богословом Сікстом Сієнським у 1566 році на Тридентському соборі. Він використав ці позначення у своїй праці Bibliotheca Sancta (Венеція 1566).
До протоканонічних книг відносять 39 книг Старого Заповіту:
Закон
До Закону (Тора) відносять п'ять книг:
- Перша книга Мойсеєва: Буття
- Друга книга Мойсеєва: Вихід
- Третя книга Мойсеєва: Левит
- Четверта книга Мойсеєва: Числа
- П'ята книга Мойсеєва: Повторення закону
Пророки
До Пророків (Невіім) відносяться:
- Книга Ісуса Навина (Книга Єгошуї)
- Книга Суддів
- Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
- Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів)
- Перша книга царів (або Третя книга царів)
- Друга книга царів (або Четверта книга царів)
- Книга пророка Ісаї
- Книга пророка Єремії
- Книга пророка Єзекіїля
- Книги малих пророків
Писання
До розділу Писання (Кетувім) належать такі книги:
Джерела
- Ehrman, Bart D. (2005). Lost Christianities: The Battles for Scripture and the Faiths We Never Knew. Oxford University Press. ISBN 9780195182491.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.