Протоканонічні книги

Протоканонічні книги (грец. Protos — перший, найбільш ранній) або Первоканонічні книги є ті книги Старого Заповіту, які включені до єврейської Біблії, і які визнавалися канонічними майже усіма християнами протягом усієї історії.

Термін протоканонічні книги (прийняті першими до канону) як і второканонічні книги (Deuterokanon, прийняті другими до канону) вперше використані католицьким богословом Сікстом Сієнським у 1566 році на Тридентському соборі. Він використав ці позначення у своїй праці Bibliotheca Sancta (Венеція 1566).

До протоканонічних книг відносять 39 книг Старого Заповіту:

Закон

До Закону (Тора) відносять п'ять книг:

Пророки

До Пророків (Невіім) відносяться:

Писання

До розділу Писання (Кетувім) належать такі книги:

Джерела

  • Ehrman, Bart D. (2005). Lost Christianities: The Battles for Scripture and the Faiths We Never Knew. Oxford University Press. ISBN 9780195182491.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.