Книга приказок Соломонових

Кни́га приказо́к Соломо́нових (При́повісті Соломо́на;[1] івр. משלי‎ «Мішле(й)», лат. Parabolae Salomonis, грец. Παροιμιαι Σαλωμωντοσ)[2] — двадцята книга Старого Заповіту. Належить до навчальних поетичних книг поряд з Книгою Йова, Книгою Псалмів, Книгою Еклезіястовою і Піснею над Піснями. Згідно з юдейським каноном — це книга Мішлей, друга у Писаннях (Ктувім). Інші назви біблійної книги — Приповістей[3], Прислів'я[4], Притч або Приповідок. Деякі перекладачі, зокрема І. Огієнко, розділили книгу на частини відповідно до авторства або часу впорядкування приказок. Книга приказок є однією з найбільш цитованих книг Біблії.

Гюстав Доре «Цар Соломон у похилому віці».

Авторство та історія написання

Частини 1-3 приписуються безпосередньо Соломонові. Біблія детально розповідає про отримання цим ізраїльським царем мудрості. По смерті Давида ізраїльський престол перейшов до його сина, Соломона, і через деякий час до нього уві сні явився Господь Ягве. Соломон, відмовившись від багатства і довголіття, обрав «серце розумне, щоб судити народ…, розрізняти добре від злого…» (1 Царів 3:9). Як відомо з 1 книги Царів 5:12, Соломон «проказав три тисячі приказок», які і послужили, скоріш за все, основою Книги приказок (або Приповістей). Щодо четвертої у самому тексті вказано: «І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя» (Приповісті 25:1).

А кожен з розділів п'ятої частини належить окремим авторам (30 розділ — «слова Агура, Якеєвого сина», 31 розділ — «слова Лемуїла»). Єдності стосовно ідентифікації цих осіб немає. Дехто вважає, що за цими іменами стоїть сам Соломон[5]. Наприклад, у Мідраші говориться: «Його називали Агуром, адже він зберігав (агар) знання Тори, і Якеєвим сином, бо ж він вивергнув (хіккі) його в тому сенсі, що знехтував пересторогою не одружуватися на багатьох жінках»[6]. Дехто вважає, що це один зі східних мудреців або брат Лемуїла[7]. Лемуїла же деякі коментатори асоціюють з царем Єзекією[8].

Збірки афоризмів, засновані на висловах з Книги приказок
Дерманський монастир, в якому з грецької мови вченими монахами на чолі з Кипріяном була перекладена «Пчола».

В середньовіччі на українських землях великою популярністю користувалися збірки афоризмів, відомих під назвою «Бджола»[9]. Крім виразів грецьких філософів, Отців Церкви, апостолів, в ній були і деякі з Книги приказок. Наприклад:

  • «Хай не зваблять тебе мужі нечестиві, не ходи одним шляхом з ними, а відхили ноги свої від стезі їх, ноги ж бо їх до зла простують, і швидкі вони на пролиття крові».
  • «Хто копає яму для ближніх своїх, упаде в неї. Хто камінь кидає на друга, в себе кидає».
  • «Ваги справедливості, і міра справедливості, і земля справедливості хай буде вам».
  • «Ліпше од вірного друга рана, ніж поцілунок ворога».

Див. також

Джерела

Примітки
  3. Переклад І. Огієнка
  4. Переклад нового світу
  5. Притчи Соломоновы // Библейская Энциклопедия Брокгауза. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 13 січня 2016.
  6. http://wol.jw.org/ru/wol/d/r2/lp-u/1200000137 - Soncino Books of the Bible / За ред. A. Cohen. Лондон, 1952; цит. за «Проникливість у суть Святого Письма»(рос.)
  7. Агур // Православная Энциклопедия
  8. Лемуил // Словарь библейских имен
  9. Бджола (промови і мудрості од Євангелія і од Апостола, і од святих мужів, і розум зовнішніх філософів)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.