Пісня над піснями

Пісня над піснями, Книга Пісні Пісень Соломона, Пісні Пісень, Книга Пісень, (П. П.) (івр. שִׁיר הַשִּירִים, шір ha-шірім, грец. ᾆσμα ᾀσμάτων, ὃ ἐστι Σαλώμων, лат. Canticum Canticorum Salomonis) — книга Старого заповіту, що приписується цареві Соломону і являє собою збірку любовних гімнів, які розкривають взаємні почуття Соломона й Суламіти (Суламіфи) і вихваляють красу одне одного. Однак за цим дослівним значенням криється і алегорична думка. У Пісні Пісень відтворено любов Ягве-Господа до свого народу Ізраїля, а також щиру подружню любов. Йдеться, отже, про віковічну Божу любов до народу й кожної окремої душі.

Назва та час написання

Назва Пісня Пісень — гебраїзм. Означає: найкраща пісня, пісня над піснями. Книга є збіркою пісень укладених у формі діалогу, чи монологу про взаємне кохання «чорної, але гарної» мешканки Єрусалиму, на ім'я Суламіта (від євр. «шалом» — мир, від цього ж іменника походить ім'я Соломон), та її обранця, якого часто ідентифікують із царем Соломоном. Можливо, саме із цієї причини вважається, що Книга постала в часи Соломона — періоду достатку, багатства і радості. Однак більш розповсюдженою є думка, що книга написана після неволі, за Езри та Неємії (середина V ст. до н. е.).

Трактування

Книга Пісні Пісень поряд з Книгою Псалмів та Євангеліє від Івана належить до тих, що їх найрізноманітніше і найчастіше пояснюють. Ця різнорідність виявлена ще у дохристиянські часи. Свідченням цього є обурення з яким равин Аківа († 135 р. до н. е.) сприйняв інформацію про те, що Пісню використовують під час весільних забав. При цьому він сказав часто повторюванні відтоді слова: «нехай ніколи в Ізраїлі не виникає сумніву, що Пісня пісень плямить руки (тобто є святою), оскільки цілий світ не вартий того дня, в який Пісню було дано Ізраїлю. Усі Кетувім святі, але Пісня найсвятіша». Ця подія виразно свідчить про те, що існує два основних напрямки інтерпретації Книги.

Збірка пісень про кохання


Віддавна існує думка, що Книгу Пісні Пісень слід сприймати як збірку пісень про кохання, складених для весільної урочистості, можливо царя Соломона, який одружується із дочкою фараона. У такому разі тексти Пісні були б урочистою прославою людського кохання і коментарем до двох перших розділів Книги Буття. Сильною стороною цієї інтерпретації, практично невідомій єврейській екзегетичній традиції і дуже рідкісної для християнської традиції, є вшанування її прямого і безпосереднього сенсу. Однак така інтерпретація створює низку труднощів і породжує питання — якщо це звичайні пісні про кохання, то як пояснити їх пророчий словник та численні посилання на географію Землі Обітованної?

Алегорична інтерпретація

На противагу інтерпретації Пісні Пісень як збірки пісень про кохання, існує алегорична інтерпретація. У Молодому вона вбачає Бога Ягве-Господа, у Молодій- Ізраїль, або Церкву чи Богоматір, або врешті душу людини. Ця інтерпретація глибоко закорінена у єврейській і християнській традиціях. Певним її різновидом є містична інтерпретація, яку започаткував Оріген, розвинув Григорій Ніський і Бернард Клервоський. Свій остаточний вираз вона отримала у листах святого Івана від Хреста та св. Терези Авільської. Прикметним є те, що Книга яка серед учених — з огляду ніби-то любовної тематики — була предметом мало що не кофузу, стала улюбленим твором містиків — твором який виражає і пояснює досвід поєднання з Богом.
Книга Пісні Пісень у єврейській і християнській традиції визнано «вінцем» цілого Святого письма слід інтерпретувати у світлі всієї Біблії. Якщо кохання двох людей описано мовою, якою Біблія розповідає про любов Бога до народу, за допомогою лексики, якою у Біблії представлений союз із Давидом і месіанські пророцтва, то очевидно тут не йдеться про «звичайне» людське кохання, і в будь-якому разі не тільки про нього. Інтерпретована у світлі Біблії, а особливо у світлі висловлювань пророків, Книга напевно може стосуватися тільки любові Бога до ізраїльського народу, в якій вся Церква і кожна людина зокрема може побачити «любов яка перевищує всяке пізнання».

Розділи Книги Пісні Пісень

Книга складається із п'яти пісень і за алегоричною інтерпретацією:

  • У першій пісні (розд. Пісн. 1:5 Пісн. 2:7) Ізраїль, який правдоподібно ще перебуває у вигнанні, мріє про повернення на свою землю і про повернення до неї Бога.
  • Друга пісня (розд. Пісн. 2:8- Пісн. 3:5) наводять на думку про кінець неволі й показує приготування до повернення
  • Третя пісня (розд. Пісн. 3:6 Пісн. 5:1) підготовляючи повернення до Юдеї, розповідає про відновлення єдності з Богом, яка була розірвана внаслідок гріхів Молодої, тобто народу.
  • Четверта поема (розд. Пісн. 5:2 Пісн. 6:3) описує як Неємія відбудовує Храм.
  • П'ята і остання пісня розкриває Божі обітниці, дані народові, та розповідає про остаточне навернення народу.

Епілог містить заохоту до вірності Богові. Заохота є тим потрібнішою, чим більші зовнішні небезпеки. Врешті-решт духовна драма, якою є історія народу, закінчується тріумфом любові Бога та повним і остаточним поєднанням з Ним.

Видання перекладів і переспівів

  • Пісня пісень / переспів А. Криштальський ; худож. А. Пріщенко. - К. : Наша віра, 2000. - 30 с.: іл. - ISBN 966-95533-1-8

Посилання

Джерела

  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
  • А. Пацьорек. Біблія для кожного і на кожен день. Старий завіт. Львів. Свічадо. 2005. ст. 193—197. ISBN 966-561-379-0
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.