Проторозаври

Представники ряду Protorosauria володіли легким діапсідним черепом з великими очницями, хоча вони не мали передочних вікон і вікна в нижній щелепі (У деяких форм цей отвір присутній, але був дуже маленьким),. Череп в цілому був вузьким, витягнутим, але невисоким. При цьому нижня скронева дуга у проторозаврів редукувалася, полегшуючи череп і одночасно знижуючи міцність. Тобто проторозаври мали череп, подібний черепа сучасних лепідозаврів. Однак, не дивлячись на редукцію нижньої дуги, квадратна кістка залишалася нерухомою і була досить масивною. Нерухомим було зчленування мозкової коробки і даху черепа. Але взагалі-то черепа проторозаврів зберігаються дуже погано, оскільки вони занадто легкі і неміцні порівняно з черепами синапсід і навіть ранніх архозаврів.

Зуби проторозаврів також відрізнялися від зубів архозаврів, вони не були закріплені в теках, а мали глибокі корені і були прикріплені до щелепи (анкілотекодонтний спосіб закріплення). Враховуючи, що зуби були дрібні, щелепи слабкі, а голова невелика, можна припустити, що проторозаври харчувалися дрібною здобиччю яку можна було проковтнути цілком.

З самої появи проторозаври мали довгу шию, і це було однією з їхніх основних еволюційних переваг. Зокрема рід Tanystropheus із середнього тріасу мав шию завдовжки більше 2 м, що в два рази довше тіла. Але подовження шиї відбувалося без збільшення числа хребців.

Таністрофей

Тіло проторозаврів невелике, вузьке і сухорляве. Невеликий об'єм легенів почасти компенсувався тим, що ребра складалися з двох частин, і їхній рух дозволяв прокачувати через легені великі обсяги повітря. Обсяг травної системи також не великий, що неможливо при харчуванні рослинною їжею. Травна система також була прикрита ребрами, які знаходились в поперековому відділі. Крижовий відділ був позбавлений ребер, а в хвостовому відділі їх замінювали нижні відростки хребців, особливо великі в першої третини хвоста, який міг служити противагою тілу. Довга шия і важкий хвіст вимагали появи сильних спинних м'язів.

Пояс передніх кінцівок добре розвинений, що говорить про те, що тіло постійно було в піднесеному становищі, але передні кінцівки досить короткі і зігнуті. Зате задні кінцівки набагато довші і могутніші, і хоча стегнові кістки горизонтальні, але сильний таз дозволяв підтримувати тіло на вазі, а можливо дозволяв і частково випрямляти кінцівки. Варто також зауважити, що і стопи задніх кінцівок були великими, була навіть слабовиражена п'ята, а будова голіностопа була подібним з його будовою у крокодилів. Так що проторозаври повинні були добре пересуватися на чотирьох кінцівках, а деякі цілком могли переходити на короткий час на дві задні кінцівки. Також можна помітити, що довгі задні кінцівки повинні були дозволяти стрибати або підстрибувати.

Збереглись відбитки тіл проторозавров, по яких можна зрозуміти, що вони мали міцну шкіру, покриту великою лускою. Можна також припустити, що ця шкіра була позбавлена ​​залоз і була непроникна для води. Тоді не буде нічого дивного в тому, що перших проторозаврів виявили на території сучасної Німеччини, якій відповідає гірська арідна зона Північної Пангеї. І подальше процвітання в ранньому тріасі їм забезпечила пристосованість до життя в аридних умовах і при нестачі кисню.