Процик Нестор Іванович
Про́цик Не́стор Іва́нович (7 листопада 1912, с. Гнилички нині Тернопільського району — 30 червня 1973, м. Баффало, США) — лікар, літератор, педагог, громадсько-політичний діяч. Доктор медицини (1949). Член УВО і Центрального проводу ОУН.
| Нестор Іванович Процик | |
|---|---|
| Народився |
7 листопада 1912 Гнилички, Збаразький повіт, Королівство Галичини і Володимирії, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна |
| Помер |
30 червня 1973 (60 років) Баффало, США |
| Громадянство |
 ЗУНР →  США |
| Діяльність | лікар, психіатр |
| Відомий завдяки | член ОУН |
| Alma mater | Паризький університет |
| Титул | доктор медицини |
| Партія |
 ОУН |
| У шлюбі з | Наталя Дада |
| Діти | троє дітей, найстарший син Нестор |
Життєпис
Навчався в Тернопільській гімназії, а після її закриття польським урядом у 1930 році, продовжив гімназійні студії в українській гімназії в Бережанах[1]. Після закінчення гімназії студіював медицину в Ягеллонському університеті у Кракові, а закінчив медичні студії в Сорбонському університеті (1949, Париж, Франція).
Арешти
У березні 1939 року заарештований у Львові під час роботи 7-го конгресу Союзу українських студентських організацій під Польщею; ув'язнений. Після звільнення у вересні 1939 продовжив у Кракові медичні студії та підпільну роботу. 15-го вересня 1941 року заарештований німцями і після довгих допитів у берлінській тюрмі при Александерпляц — запроторений до концентраційного табору в Дрездені; звідти — до подібних концтаборів у Флоссенбурзі, а потім у Герсбруку[1].
Діяльність у Європі
Після звільнення в 1945 році організував у Мюнхені Український Червоний Хрест, надаючи необхідну лікарську, матеріальну і моральну допомогу українським біженцям[2]. Від 1946 за дорученням Степана Бандери відповідав за організаційну мережу ОУН у Франції. В Парижі одружився з Наталією Дадою[3].
Праця в США
1950 переїхав до США (міста Нью-Йорк, Гованда, від 1956 — в Баффало). Працював лікарем, асистентом, професором психіатрії, викладав в університеті; від 1956 — головний психіатр у клініці в Баффало; 1962 — асистент, директор, 1970 — директор психоневрологічної лікарні в Нью-Йорку. Співорганізатор у цьому місті організації «Американські приятелі Антибільшовицького блоку народів» (1956), відділу УЛТ Північної Америки (1958); діяльний в іноземних українських організаціях. Заступник президента Українського конґресового комітету Америки, засновник і довголітній голова дирекції кредитної спілки «Дніпро».
Автор статей в американських часописах, поезії опубліковані в україномовних виданнях США.
Помер після довгої і важкої недуги 30 червня 1973 року і похоронений 3 липня в Баффало[1].
Про Процика вийшла книга Г. Кичук «Відлітають журавлі» (Збараж, 1998).
Примітки
- З. С. Відійшли у вічність. Др. Нестор Процик… — С. 909.
- Психиатры России, Америки... - выходцы из Украины (Мирослава Барциховская) / Проза.ру. www.proza.ru. Процитовано 23 квітня 2016.
- З. С. Відійшли у вічність. Др. Нестор Процик… — С. 910.
Джерела
- Кичук Г., Матейко Р. Процик Нестор Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 152―153. — ISBN 978-966-528-279-2.
- З. С. Відійшли у вічність. Др. Нестор Процик // Визвольний шлях. Суспільно-політичний і науково-літературний місячник. — Кн. 7—8 за липень—серпень 1973. — С. 909—911.