Прощавай, зброє (фільм, 1932)

Громадянин США Фредерік Генрі в роки Першої світової війни вступає в італійську армію лейтенантом санітарного батальйону. Під час однієї з нічних бомбардувань він випадково знайомиться з медсестрою, англійкою Кетрін Барклі. Вже під час другої зустрічі молоді люди, усвідомлюючи крихкість життя й кохання на війні, вступають в інтимну близькість. При наступальній операції Фредерік отримує численні осколкові рани ніг. Його оперує товариш, капітан італійської медичної служби Рінальді. Цей офіцер, також захоплений міс Барклі і був вражений її вибором, тим не менш влаштовує так, що для подальшого лікування Фредерік відправлений у Мілан, в госпіталь, де служить Кетрін. Молоді люди зізнаються у взаємній любові. Полковий священик, порушуючи армійський статут та релігійні канони, вінчає їх.

Після одужання Фредерік повертається в діючу армію. Він щодня відправляє Кетрін листи, проте вона їх не отримує. Рінальді не бажає вірити в їх любов і хоче повернути Фредеріка до колишнього способу життя - холостяцькому розгулу (на думку ряду критиків причина його вчинків - ревнощі). Він, як старший офіцер відповідальний за здійснення військової цензури кореспонденції, забороняє відправку та одержання листів лейтенанта Генрі. Фредерік все більше стурбований. Під час однієї з бойових операцій він залишає розташування частини, тим самим формально стаючи дезертиром. Потайки він пробирається в Мілан, але Кетрін в госпіталі вже немає. Її подруга Еллен приховує її місцезнаходження, але повідомляє, що дівчина вагітна. Від Рінальді Фредерік дізнається, що його кохана в Швейцарії і нелегально відправляється туди. Він знаходить її в палаті пологового будинку містечка Бріссаго, але трапляється трагедія: дитина народжується мертвою, через кілька годин Кетрін вмирає на руках Фредеріка. Одночасно лунає дзвоновий сполох, що сповіщає про укладення мирного договору між Італією та Австро-Угорщиною.

Існує альтернативний, «щасливий голлівудський» фінал - Кетрін виживає. Фільм в редакції з таким розвитком сюжету демонструвався в США в 1930-х роках, був позитивно сприйнятий глядачами, але викликав протест у Ернеста Хемінгуея.

• 1932 рік — премія Національної ради кінокритиків США
• 1934 рік — Премія «Оскар» за найкращу операторську роботу
• 1934 рік — Премія «Оскар» за найкращий звук

Оглядач газети «The New York Times» у 1930-ті роки так відгукнувся про фільм: "Можливо тими, хто не читав роман Хемінгуея, картина буде сприйнята з певним інтересом як трагічна мелодрама. Однак при цьому в деяких сценах кінематографісти вважають само собою зрозумілим, що глядачі читали книгу. Фільм занадто швидко переходить від одного епізоду до іншого, а тяготи і переживання лейтенанта Генрі позначаються уривками, швидше натяками, ніж прямим текстом.

• Режисер — Ребекка Томас
• Сценарист — Ребекка Томас
• Продюсер — Джессіка Колдуелл, Річард Нейстадтер, Алехандро Де Леон
• Композитор — Ерік Колвін

• «Прощавай, зброє» — фільм 1957 року.

• «Прощавай, зброє!» на сайті IMDb (англ.)