Псевдовампірові
Псевдовампірові (Megadermatidae) — родина кажанів. Поширені у тропіках і субтропіках: центральна Африка, південь Азії, Малайський регіон, Філіппіни, Австралія. Назва відображає старе і неправильне вірування, що представники цеї родини живляться кров'ю, як вампіри Нового Світу (Desmodontinae). Псевдовампір (-ові) — назва, вживана в науковій літературі [Зиков 2006; Решетило 2013].
Псевдовампірові | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клас: | Ссавці (Mammalia) |
Ряд: | Рукокрилі (Chiroptera) |
Підряд: | Крилановиді (Yinpterochiroptera) |
Надродина: | Rhinolophoidea |
Родина: | Псевдовампірові (Megadermatidae) Allen, 1864 |
Роди | |
Вікісховище: Megadermatidae |
Опис
Це відносно великі кажани розміром тіла від 6.5 см до 14 см довжини. Вони мають великі очі, дуже великі вуха і видний листоподібний ніс. Несправжні вампіри мають широку мембрану між задніми ногами і не мають видимого хвоста. Багато різновидів забарвлені в одноманітний коричневий колір, але є також білі, синювато-сірі або навіть коричнево-зелені. Вони передусім комахоїдні, але також поїдають маленьких хребетних тварин.[1] Зубна формула роду Megaderma: (i 0/2, c 1/1, pm 2/2, m 3/3), родів Cardioderma, Lavia, Macroderma (i 0/2, c 1/1, pm 1/2, m 3/3).
Геологічний діапазон
Геологічний діапазон родини: від раннього олігоцену до раннього пліоцену в Європі, від раннього олігоцену до теперішнього часу в Африці, від плейстоцену дотепер в Азії й від середнього міоцену дотепер в Австралії.
Класифікація
- Cardioderma Peters, 1873
- Lavia Gray, 1838
- Macroderma Miller, 1906
- Megaderma E. Geoffroy, 1810
Примітки
- Macdonald, D., ред. (1984). The Encyclopedia of Mammals. New York: Facts on File. с. 804. ISBN 0-87196-871-1.
- Zwierzęta : encyklopedia ilustrowana. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2005, s. 94. ISBN 83-01-14344-4.
Джерела
- Ronald M. Nowak Walker's Bats of the World. JHU Press. 1994
- Зиков О. Класифікація сучасних плацентарних ссавців (Eutheria): стан і проблеми, Праці зоологічного музею Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка, том 4, 2006
- Решетило О. Зоогеографія.— Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2013.