Пузирков Віктор Григорович

Народився 4 жовтня 1918 року в Катеринославі (тепер Дніпро) в сім'ї робітника. Початкову образотворчу освіту здобував у дитячому позашкільному комбінаті, яким опікувався М.М.Панін.

У 1936 закінчив середню загальноосвітню школу №36 і того ж року вступив на 3-ій курс Дніпропетровського художнього училища. Навчався живопису в М.М.Паніна та П.Я.Альохіна.

У 1938 році став студентом Київського художнього інституту (педагоги Олександр Фомін, Сергій Єржиковський, Костянтин Єлєва, Володимир Костецький, Федор Кричевський).

26 червня 1941 року пішов на фронт рядовим 34-го полку 3-ї Бесарабської кавалерійської дивізії ім. Г. Котовського. У серпні 1941 року був важко поранений. Врятував митця бойовий побратим Слободенко, який на собі виніс його з поля бою. Майже рік Пузирков пролежав у госпіталі, а згодом, комісований за станом здоров’я, опинився в Алма-Аті. Там дізнався, що Київський художній інститут евакуйовано до Самарканда. Невдовзі Віктор Пузирков відновлюється як студент інституту, який було об’єднано з Московським художнім закладом, і впродовж двох років навчається в майстерні відомого російського художника Сергія Герасимова.

Наприкінці квітня 1944 року Віктор Пузирков повернувся до Києва, де продовжив навчання у художньому інституті. Перед виходом на диплом провідав матір у Дніпропетровську. Під враженнями від її розповідей про часи німецької окупації, уже в Києві, за керівництва свого вчителя професора Олексія Шовкуненка створює картину «Нескорені», яка стає його дипломною роботою і початком серії відомих робіт про війну.

1946 року стає членом Спілки художників України.

У 1947 році на Всесоюзній виставці в Москві представив полотно «Чорноморці», яким заявив про себе як зрілий майстер української реалістичної школи. У тому ж році був відзначений Державною премією СРСР. Дізнавшись із газет про нагородження Віктора Пузиркова, фронтовий побратим і рятівник Олексій Слободенко розшукує товариша. В результаті зустрічі друзів народилася відома картина про солдатську дружбу і взаємодопомогу «Солдати. Побратими».

Від 1948 року — викладач та очільник кафедри живопису у Київському художньому інституті. Нині - Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури.

У 1950 році отримав другу Державну премію СРСР за досягнення в галузі образотворчого мистецтва. Того ж року був відряджений на Чорноморський військовий флот у м. Севастополь. Протягом наступних чотирьої років працює над відомими картинами морської тематики "Прибій", "Біля кримських берегів", "Тиша", "У горах Криму", "Прибережні скелі".

У1957 році — затверджений у званні професора кафедри "Живопис і композиція", нагороджений почесним дипломом Міністерства культури і СХ УРСР за картину "Після шторму".

За картини «В землянці» і «Солдати. Побратими» в 1976 році було присуджено Державну премію УРСР імені Тараса Шевченка.

1989 року у Національному художньому музеї України в м. Києві відбулася персональна виставка творів Віктора Пузиркова. Наступна виставка робіт художника пройшла напередодні його смерті в 1999 році. Пішов з життя митець 30 жовтня 1999 року у власній квартирі в Києві, похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Головною темою, яка стрімко піднесла Віктора Пузиркова на мистецький Парнас, була Друга світова війна. Відчайдушна героїка перших найтрагічніших років назавжди стала частиною творчості митця. Недарма страшні епізоди боїв на смерть, відтворені через десятиліття, виглядають навіть переконливішими за його перші спроби 1940-х років.

Найвідоміші роботи Пузиркова-баталіста:

• «Чорноморці»,
• «Розгром»,
• «Побратими»,
• «Вистояли»,
• «Солдати»,
• «Безсмертя»
• «Вони воювали за Батьківщину»,
• «Глуха ніч»,
• «Біля рідного порогу» та ін.

Проте темою війни творчість Віктора Пузиркова не обмежувалась. Стримані у кольорах, «смачні» натюрморти, соковиті етюди, що викликають у пам’яті живописні пошуки художників початку ХХ століття, морські краєвиди, в яких автор звертається до романтичної традиції Івана Айвазовського. Навіть досвідчених майстрів, що працювали поряд з художником, вражала «пластика хвиль», яка дозволяла досягти на полотні драматичного ефекту.

Це можна оцінити, знайомлячись з морськими пейзажами:

• «Біля кримських берегів» (1952),
• «Відважні» (1960),
• «Тиша» (1953),
• «Море штормить» (1978)
• «Регата» (1980)
• «Під вітрилами» (1983)
• «Яхти в морі» (1985)
• «Сонячний прибій» (1988)
• «Сонце зайшло» (1999).

Лірика цих творів особлива. Вона різна за настроєм, письмом і колоритом, але зворушлива і переконлива. Вона рухлива й змінна, як сама вода.

Віктор Пузирков був захоплений не лише морем, а й природою взагалі, особливо України, середньої полоси Росії та навіть крайньої Півночі.

• «Вуличка в Гурзуфі» (1978)
• «Вид на кримські гори» (1955)
• «Спогади про Гурзуф» (1955)
• «У горах Кріму» (1955)
• «Мокрий луг» (1984)
• «Осінні далі» (1981).

У його доробку також багато інших цікавих пейзажів, а натюрмортів з квітами, на жаль, тільки сім.

• «Троянди» (1948).

Душевною теплотою позначені його одухотворені краєвиди. Написані в стриманій кольоровій гамі, вони навівають спокій та рівновагу, неначе говорять про пошук самим художником прихистку для стомленої і вразливої перед перипетіями бурхливого життя душі митця. Особливо це виразно відчувається в осінньому пейзажному циклі картин:

• «Останні промені»,
• «Після дощу»
• «Вечір на озері»,
• «Осіння дорога»,
• «Іде сніг».

Особливої уваги заслуговує серія італійських етюдів:

• «Вуличка у Флоренції»,
• «Пізанська башта»,
• «Руїни стрродавнього Риму»,
• 

  Тиша на морі
  «Канал у Венеції».

Віктор Пузирков до останніх років життя активно працював, а коли вже вік і час не дозволяли йому творити великі полотна, він звертався до невеличких за розміром, але сповнених просторової глибини й колористичної енергетики пейзажів — це краєвиди Київщини, перспективи Дніпра та його берегів.

1989 — персональна виставка живопису Віктора Пузиркова. Київ

1999 — персональна виставка живопису Віктора Пузиркова. Київ

2000 — персональна виставка живопису Віктора Пузиркова. До річниці від дня смерті. Київ, НХМУ

2003 — виставка «Віктор Пузирков та його учні». Київська міська галерея «Лавра»

2004 — виставка творів Віктора Пузиркова. Київ, НАОМА

2013 — виставка етюдів Віктора Пузиркова. До 95-річчя від дня народження. Київ, НАОМА

2018 — виставка творів Віктора Пузиркова. До 100-річчя від дня народження. Київ, НАОМА

2021 — виставка творiв Віктора Пузиркова. До 100-річчя від дня народження. Киев, Нацiональний музей «Київська картинна галерея»

• Державна премія СРСР (1948) - за картину «Чорноморці» (1947)
• Державна премія СРСР (1950) - за картину «І. В. Сталін на крейсері "Молотов" »
• Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1976) - за картини «Солдати» та «В землянці»
• Заслужений діяч мистецтв УРСР
• Народний художник УРСР (з 1963 року)
• Народний художник СРСР (з 1979 року)
• Орден Трудового Червоного Прапора (1960);
• Орден Слави III ступеня (1968);
• Орден Великої Вітчизняної війни І ступеня (1965);
• Орден «За мужність» III ступеня (1999);
• Медаль «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років» (1967);

а також ще чотирнадцять ювілейних медалей.

Вечір у Венеції

Починаючи з 1948 року й до кінця життя Віктор Пузирков викладав у Київському художньому  інституті. Нині — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури.

У 1950–1956 роках на посаді доцента викладав рисунок, живопис і копозицію на ІІІ–V курсах в навчальних майстернях Олексія Шовкуненка та Карпа Трохименка. У цей період у нього навчалися такі майбутні художники: Баликов Юрій, Бароянц Михайло, Білецький Платон, Боня Григорій, Вайсбург Юхим, Василенко Володимир, Васецький Григорій, Дубіш Іван, Гутов Дмитро, Єгоров Дмитро, Зубченко Галина, Кисельов Олександр, Кондратюк Василь, Кочмарський Януш-Мацей, Лопухов Олександр, Макатуха Василь, Малишевській Юрій, Мирний Євген, Муза Євген, Пламеницький Анатолій, Полтавський Віталій, Пушной Михайло, Рибачук Ада, Рижих Віктор, Романов Іван, Сагоян Віра, Семикіна Людмила, Сидоров Олексій, Сударенков Кирило, Тернових Володимир, Хан Микола, Харитоненко Євген, Чеканюк Вілен, Чепік Михайло, Черкашин Михайло, Шевченко Василь, Шостак Давид.

З 1956 року керував навчально-творчою майстернею станкового живопису Академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА).

Серед найвидатніших учнів майстра:

• Анатолій Криволап, український художник, майстер українського нефігуративного малярствата пейзажу, учасник арт-гурту «Живописний заповідник» (1991-1995).
• Володимир Ємець, народний художник України
• Олександр Лопухов, академік Академії мистецтв України, народний художник України, лауреат Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка, професор НАОМА
• Віра Баринова-Кулеба, Народний художник України, член-кореспондент АМУ, професор НАОМА
• Лев Вітковський, заслужений діяч мистецтв України, професор НАОМА
• Іван Ковтонюк, народний художник України, доцент НАОМА
• Леонід Жабинський, живописець
• Мохаммад Акбар Хурасані, живописець
• Юлій Ятченко, заслужений діяч мистецтв України, професор НАОМА
• Юрій Баликов, український художник, член Спілки художників України з 1965 року.
• Олександр Басанець, заслужений діяч мистецтв України, професор НАОМА
• Олександр Коденко, доцент живопису Луганської державної академії культури і мистецтв, представник сучасного сакрального мистецтва і медитативного живопису.
• Анатолій Пламеницький, український живописець(пейзажист, портретист, жанрист). Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1964 року). Народний художник УРСР (з 1976 року).
• Виродова-Готье Валентина Гаврилівна, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, заслужений діяч мистецтв України, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, лауреат Мистецької премії «Київ» імені Сергія Шишка та мистецьких конкурсів і виставок.
  

Роботи Віктора Пузиркова прикрашають експозиції провідних художніх музеїв України, Канади, Росії, США, а також знаходяться в приватних колекціях. Зокрема, насолодитися витворами мистецтва майстра можна в таких музеях, як:

• Алупкінський державний палацево-парковий музей-заповідник

• Національна галерея мистецтв у Вашингтоні
• Державний музей образотворчого мистецтва ім. А. Пушкіна (РФ)
• Державний музей українського образотворчого мистецтва
• Дніпропетровський художній музей
• Донецький обласний художній музей
• Державна Третьяковська галерея
• Дирекція художніх виставок України
• Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»
• Ізмаїльська картинна галерея
• Красноградський краєзнавчий музей ім. П. Мартиновича
• Калінінградський музей сучасного мистецтва
• Краєзнавчий музей ім. Т. Шевченка. м. Орськ
• Криворізький історико-художній музей
• Луганський обласний художній музей
• Миколаївський обласний художній музей ім. В. Верещагіна
• Музей сучасного образотворчого мистецтва України
• Національний музей історії України у Другій світовій війні
• Музей історії Корсунь-Шевченківської битви
• Острозький краєзнавчий музей
• Національний музей у Львові ім. А. Шептицького
• Музей сучасного мистецтва. м. Вінніпег (Канада)
• Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (науково-методичний фонд кафедри живопису)
• Національний музей історіїУкраїни
• Національний художній музей України.
• Сумський обласний художній музей ім. Н. Онацького
• Стахановський історико-художній музей
• Севастопольський художній музей ім. М. Крошицького
• Феодосійська картинна галерея ім. І. Айвазовського (Крим)
• Херсонський художній музей ім. О. Шовкуненка
• Хмельницький обласний художній музей
• Художній фонд Національної спілки художників України
• Харківський художній музей

• Віктор Пузирков / Автор та упорядник М.Шалімова-Пузиркова. - К.: Мистецтво, 2019. - 280с.|Віктор Пузирков / Автор та упорядник М.Шалімова-Пузиркова. - К.: Мистецтво, 2019. - 280с.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 193.

• Пузирков Віктор Григорович // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 391-392.