Баликов Юрій Євдокимович
Ю́рій Євдоки́мович Ба́ликов[1] (нар. 17 квітня 1924, Плисків — пом. 9 серпня 2010, Київ) — український художник, член Спілки художників України з 1965 року. Батько художниці Олени Баликової.
| Юрій Євдокимович Баликов | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
17 квітня 1924 Плисків, Погребищенський район, Бердичівська округа, Київська губернія, Українська СРР, СРСР | |||
| Смерть | 9 серпня 2010 (86 років) | |||
| Київ, Україна | ||||
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
| Діяльність | художник | |||
| Нагороди |
  | |||
|
| ||||
Біографічні відомості
Народився 17 квітня 1924 року в селі Плискові (тепер Вінницький район[2] Вінницької області). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеня (6 квітня 1985), двома медалями «За відвагу»[3].1951 року закінчив Київське училище прикладного мистецтва, 1958 року — Київський державний художній інститут (педагоги з фаху — Олесій Шовкуненко, Віктор Пузирков).
У 1959–1975 роках — експерт Художньої-експертної колегії Мінстерствава культури УРСР з образотворчого мистецтва; у 1977–1983 роках — начальник живописного цеху творчо-виробничого об'єднання «Художник»; у 1978–1985 роках — старший викладач Київського художнього інституту.
Від 1960 року брав участь в обласних, республіканських, всесоюзних (з 1965 року) та зарубіжних виставках. Персональна відбклась в Києві у 2002 році.
Жив в Києві в будинку на вулиці Олени Теліги, 3, квартира 102. Помер 9 серпня 2010 року.
Творчість
Працював в галузі станкового живопису. Основні твори:
- «В казематі» (1961, Національний музей Тараса Шевченка);
- «Заочник» (1963);
- «Найпочесніша варта» (1964);
- «Т. Г. Шевченко» (1964);
- «Тріо бандуристок» (1967, Н. Павленко, В. Третякова, Н. Москвіна);
- «Старий Крим» (1971);
- «Гурзуф. Будинок творчості ім. Коровіна» (1974);
- «Портрет Д. Г. Нарбута» (1979);
- «Седнівське озерце» (1985);
- «Переможці» (1985);
- «Гранітне. Хмари над озером» (1987);
- «Портрет Н. Двуглянської» (1988);
- «Сон» (1989);
- «Портрет Героя Радянського Союзу М. Пилипенка» (1989);
- «Липа, під якою любив відпочивати Т. Шевченко» (1995);
- «Портрет Оксани Скаленко» (1997)
- «Доля солдата» (1997),
- «Квіти і фрукти» (1998);
- «Маки» (2000);
- «Сон. Присвячення Т. Шевченку» (2000).
Твори зберігаються в музеях Києва, Донецька, Харкова та інших міст України, а також у фондах Міністерства культури і мистецтв України та Національної спілки художників України.
Виноски
- Наголос подано за М. Г. Лабінський (2003). Баликов Юрій Євдокимович. Енциклопедія сучасної України - електроний ресурс http://esu.com.ua. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Процитовано 25 січня 2019.
- За адміністративним поділом 2020 року.
- Память народа.(рос.)
Література
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — 563 с., сторінки 23—24;
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 16.
;
- Лабінський М. Г. Баликов Юрій Євдокимович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.;
- Баликов Юрій Євдокимович. // Довідник Національної спілки художників України. — Київ: Національна Спілка художників України. — 2005. — С. 122;
- Михайлова Р. Баликов Юрій Євдокимович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. 240 с. сторінка 83. ISBN 978-966-02-8960-4.