Вітковський Лев Іванович

Лев Іванович Вітко́вський (нар. 26 серпня 1931, Тула пом. 23 квітня 2008, Київ) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1963 року. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1980 року. Батько художниці Наталії Вітковської.

Вітковський Лев Іванович
Народження 26 серпня 1931(1931-08-26)
Тула, Московська область, РСФРР, СРСР
Смерть 23 квітня 2008(2008-04-23) (76 років)
  Київ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Жанр жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання Дніпровський театрально-художній коледж (1952) і Київський державний художній інститут (1958)
Діяльність художник
Вчитель Панін Михайло Микитович, Шовкуненко Олексій Олексійович, Трохименко Карпо Дем'янович і Пузирков Віктор Григорович
Відомі учні Тоцький Леонід Григорович
Працівник Київський державний художній інститут
Член Спілка радянських художників України
Нагороди

Біографія

Народився 26 серпня 1931 року в місті Тулі (нині Росія). 1952 року закінчив Дніпропетровське художнє училище, де навчався зокрема у Михайла Паніна. 1958 року закінчив Київський художній інститут, де його викладачами серед інших були Олексій Шовкуненко, Карпо Трохименко і Віктор Пузирков.

З 1959 року викладав у Київському художньому інституті (доцент з 1971 року; професор кафедри живопису та композиції з 1982 року). Серед учнів Леонід Тоцький. Член КПРС з 1977 року.

Жив у Києві, в будику на вулиці Дем'яна Бєдного, № 7, квартира 76, потім на бульварі Лесі Українки, № 29, квартира 10[1]. Помер у Києві 23 квітня 2008 року[2].

Творчість

Працював в галузі станкового живопису у жанрах тематичної картини, портрету, пейзажу, натюрморту в традиціях реалістичного мистецтва. Серед робіт:

  • «Шахтарі» (1960);
  • «Перші будівельники» (1963);
  • «Мирний ранок» (1965, Донецький художній музей);
  • «Калина» (1967);
  • «Брати Ульянови» (1968);
  • «Починалась п'ятирічка» (1969);
  • «Спокій» (1970);
  • «Пам'ять народна» (1972);
  • «Балада про землю» (1975—1976);
  • «Знову на фермі» (1979);
  • «Пам'яті Олександра Матросова» (1985);
  • «Смерть кореспондента» (1987);
  • «Реквієм великому Кобзарю» (1989);
  • триптих «Нехай душа, як дівчинка, зрадіє» (1992);
  • «Ради Христа» (1993);
  • триптих «Пієта» (1995);
  • «Натюрморт із горобиною» (2001);
портрети

В 19992000 роках працював у групі художників з реконструкції розписів та орнаментів в інтер'єрі Михайлівського Золотоверхого собору в Києві.

Брав участь у всесоюзних та республіканських виставках з 1958 року. Персональна виставка відбулася у Києві у 2003 році.

Картини худождника зберігаються в Національному художньому музеї України, Донецькому художньому музеї та приватних збірках за кордоном.

Примітки

Література

;

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.