Пузік Валерій Борисович

Народився 1987 року селі Теліжинці Старосинявського району Хмельницької області.

За освітою художник-дизайнер.

Активний учасник виставок живопису та графіки в Україні та за кордоном. Ключові: «Інкубаційний період» (Артсховище, Кам'янець-Подільський), «Відлуння»(«More Music Club», Одеса), «Примарна зона» («Дзиґа», Львів), «Моя армія. Бачити серцем» (Музей історії Києва).

Працював журналістом для декількох інтернет-ресурсів та паперових видань.

Автор низки новел та оповідань. Серед яких: «Гніздо», «Самогон», «Захар», «Арсен», «Моноліт», містичні повісті «Прозорі», «Нечисті», «Історія снів» та інші. Рукопис книги «Крики і тіні» був відзначений Літературним конкурсом видавництва «Смолоскип» у 2015 році.

Режисер документальних короткометражних стрічок, а також відеопоезій. Деякі з них брали участь у фестивалі CYCLOP-2014[1] та CYCLOP-2015[2].

У 2014 році проілюстрував поетичну книгу Андрія Ребрика «Хроніки кохання і смерті».

Того ж року, режисер Богдан Дацюк, створив короткометражний документальний фільм «нідлякого» про Валерія Пузіка, як художника.

У січні 2015 пішов добровольцем на фронт. Брав участь у бойових діях на Донбасі в складі 5 батальйону Добровольчого українського корпусу Правого Сектора (ДУК ПС).

У лютому разом з побратимами зняв коротометражний документальний фільм «Перемир'я». За синопсисом: 15 лютого 2015 року — день, коли має настати перемир'я на сході України. Найголовніше політичне досягнення, на яке очікувала країна — увійти у незрозумілий стан замороженого конфлікту, аби перевести його в дипломатичну сферу. Але достатньо опинитися в напівзруйнованому селищі Піски Донецької області в цей самий день, щоб серед його апокаліптичних ландшафтів виявити — політика давно мертва.

Фільм «Перемир'я»[3] отримав Спеціальну відзнаку журі на фестивалі «86» у програмі «Пальма Півночі» у 2016 році. «За переконливий фільм, що від першої особи заглиблює глядача у війну». У вересні 2016 року фільм вийшов у всеукраїнський прокат в кіноальманасі «Український експеримент[4]».

В 2016 році оповідання «Моноліт» Валерія Пузіка розділило перемогу на конкурсі «Новела по-українськи».

«Моноліт» — проблема бійців, які повернулися з АТО, розкрита реалістично й без пафосу. Відчуття, що автор або сам пережив цю трагедію, або хтось із його близьких людей, — відзначила керівник вінницької редакції «Газети по-українськи» Валентина Мураховська[5].

У вересні відбулась онлайн-прем'єра міні-серіалу «Бліндаж[6]», виробництва Babylon'13 (режисер Володимир Тихий). Валерій Пузік — сценарист проекту. Міні-серіал побудовано на реальних пригодах бійців АТО, які траплялися з ними під час війни на Донбасі[7].

На початку жовтня 2016 року відеопоезію «Прощання між зірок» (на слова Оксани Забужко) продемонстрували на відкритті Амстердамського фестивалю Read My World. Робота демонструвалась у Києві, Краматорську та Маріуполі в рамках виставки «Моя армія. Бачити серцем» (2016—2017 рр), також — в основній програмі 5-го Одеського бієнале сучасного мистецтва «Зона турбулентності» у 2017 році.

В рамках майстерні DOCemotion взяв участь у зйомці документального міні-серіалу «Декомунізація.UA» (серія «Комуналка[8]»), а в лабораторії MyStreetFilms-Рубіж — зафільмував короткометражний документальний фільм «Гострий біль». Прем'єрні покази відбулись на фестивалях Docudays UA та «86» — відповідно. «Гострий біль» став кращим неігровим фільмом  фестивалю короткометражного кіно «Відкрита ніч. Дубль 20», а також отримав Спеціальний приз фестивалю «За пошук героя»[9]. 

У березні 2017 відбулась онлайн-прем'єра кліпу «Сніг»[10]» дуету «ТЕЛЬНЮК: Сестри на вірш Сергія Жадана. Це перше музичне відео режисера. Після нього Валерій монтує наступний кліп на композицію «Від тебе до мене» для дуету «ТЕЛЬНЮК: Сестри». Його презентували на початку червня 2017 року. У відеороботі використана зйомка бійців ЗСУ та Військового телебачення України. Текст до пісні написала Атена Пашко. Кліп був у конкурсі Другого Рівненського міжнародного кінофестивалю «Місто Мрії».

2018 — у видавництві «ДІПА» вийшла друком деб'ютна збірка короткої прози Валерія Пузіка «Моноліт[11]». Вона складається з 13 оповідань, що були написані в період з 2012 по 2016 роки. За збірку «Моноліт» Валерій Пузік отримав другу премію літературного конкурсу «Смолоскип» в номінації «Проза». В той же час у видавництві «Самміт-книга» вийшла друком книга «Бездомні пси» до якої увійшов однойменний цикл оповідань.

Того ж року Валерій разом із музичним критиком Олександром Пролетарським започаткували документальний онлайн-проект «Zvukoryad»[12], в основі якого короткі відео інтерв'ю з музикантами. Героями перших випусків стали: Денис Лефт, Лінія Маннергейма, Саша Буль, Мох Перкалаба, Брати Гадюкіни, Олег Каданов та інші.

У 2019 році у Видавництві АССА виходить друком збірка поезій «Там, де вдома»[13], що об'єднала в собі вірші восьми авторів: четверо чоловіків-воїнів, які виконували (або виконують зараз) бойові завдання в зоні АТО/ОСС, та четверо жінок, які в 2014-2018 роках волонтерили і допомагали армії. «Там, де вдома» - це 112 віршів про любов та війну від Максима Кривцова, Юлії Ілюхи, Влада Сорда, Валерія Пузіка, Юлії Батлікіна, Олександра Лисака, Наталії Маринчак і Марко Терен. Видання здійснене за підтримки Українського Культурного Фонду.

30 січня 2020 року в український кінопрокат виходить ігрова повнометражка комедія Володимира Тихого «Наші Котики». Одночасно з фільмом друком вийшла книга «Наші Котики. Бліндаж», що написана Валерієм у співавторстві з В. Тихим.

Кіноповість «Наші котики[14]» — це трагікомічна розповідь про пригоди бійців АТО, створена за мотивами сценарію однойменного фільму режисера Володимира Тихого. Події розгортаються на початку гарячої фази війни на сході України. На одну з позицій фронту заступають на бойове чергування головні герої: інженер, актор і продавець квітів. Воїни-добровольці, як і тисячі їхніх побратимів, і гадки не мають, що відіграють вирішальну роль у захисті Батьківщини поки ставатиме на ноги боєздатна регулярна армія. Видання доповнене дев'ятьма новелами Валерія Пузіка, що писалися для вебсеріалу «Бліндаж».

Кіносценарій повнометражного ігрового фільму «34 сонячні дні і один похмурий» (за однойменною повістю Олі Русіної) став дипломантом-фіналістом «Коронації слова»-2020.

В листопаді 2020 році у Видавництві Старого Лева вийшла збірка оповідань «Я бачив його живим, мертвим і знову живим»[15], де автор розповідає історії про дитинство, сільські будні, війну, важливі моменти і місця. Від побутових тем, заробітчанства читачі переходять до гарячих точок на сході. Наприкінці книжки настає усвідомлення цінності кожної миті, виявляється, можна бути вдячним і щасливим попри все. В грудні, книжка потрапила в двадцятку кращих українських прозових книг 2020 року за версією Українського ПЕН-клубу[16].

Навесні 2021 року, у видавництві «Фоліо» виходить друком книга «Шахта. Ранкове зведення[17]». Під обкладинкою: документальний роман «Шахта» та збірка поезій «Ранкове зведення». Події роману відбуваються в червні-липні 2015 року. В центрі історії бійці Добровольчого українського корпусу — артилерійський підрозділ, який виїхав на передову в район шахти «Бутівка». Автор пропонує разом з добровольцями ДУК ПС в кузові ЗІЛа виїхати на передову, облаштувати «хату» у Водяному, позиції в Опитному, поблизу Авдіївки та шахті «Бутівка»; побути в шкірі артилериста-добровольця в період чергового перемир’я і провести «казковий» місяць на передовій: ховатися від танкового обстрілу, укріплювати позиції, копати, приймати «пологи» в 120-го міномета, знову копати, їсти зіпсовану ковбасу, черствий хліб, сваритись і ділити один автомат на чотирьох осіб.

В серпні на Одеському міжнародному кінофестивалі був представлений проєкт фільму «Донбас Драм'н'бас[18]», режисера Романа Любого. Співавтор[19] сценарію - Валерій Пузік.

Синопсис[20]: Донецьк, початок 2014 року. У центр уваги сюжету потрапляє той, хто зазвичай тримається тіні, - мовчазний активіст із силової ланки проукраїнського руху з позивним Ніхто. З Києва, на допомогу партизанам, приїжджає Вітер. Ніхто стає своєрідним гідом для колишнього військового, натомість отримуючи інтенсив із ведення партизанської війни в умовах міста. На тлі холоду засідок і схованок, переслідувань і підозр тліють стосунки, схожі на зв'язок батька й сина.

• 2020: War Note[21], документальний, повнометражний, оператор (режисер Роман Любий[22], виробництво - Babylon’13)
• 2018: «Zvukoryad», документальний онлайн-серіал, оператор і режисер.
• 2017: «Гострий біль», короткометражний, документальний, оператор, сценарист і режисер.
• 2016: «Бліндаж», міні-серіал, ігровий, сценарист.
• 2015: «Перемир'я», короткометражний, документальний, сценарист, режисер, продюсер.
• 2014: «Дорога до життя», короткометражний ігровий, сценарист (дипломна робота режисера Максима Собчука, виробництво: Київський Національний Університет Театру, Кіно і Телебачення).
• 2014: «Уламки», короткометражний документальний, сценарист і режисер (фільм був знятий в рамках школи документального кіно Гогольфест).
• 2010: «Вулиця», короткометражний документальний, сценарист і режисер.

Кліпи

• 2021: «Тизер Прошлого Наугад» (MAMANET feat. Sasha Proletarskyi)
• 2019: «Не я, а той[23]» (Мантра Керуака)
• 2017: «Сніг», «Від тебе до мене» (ТЕЛЬНЮК: Сестри)

Відеопоезія

• 2015: «Прощання між зірок» (Оксана Забужко); «Буду повертатись» (Максим Кривцов)
• 2014: «Пізнаєш мене» (Заза Пауалішвілі), «Говори» (Somvan Inme feat Yulia Mif)

Проза, поезія

• «Тимчасово невстановлені», книга вибраної прози та поезії. . — Київ: Видавництво Марка Мельника, 2021. — 112 с.
• «Шахта. Ранкове зведення[17]», документальний роман та збірка поезій. — Харків: Фоліо, 2021. — 320 с.
• «Я бачив його живим, мертвим і знову живим[24]», збірка оповідань. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2020. — 208 с.
• «Наші Котики. Бліндаж[25]», кіноповість та 9 новел (у співавторстві з Володимиром Тихим). — Харків: Фоліо, 2020. — 252 с.
• «Там, де вдома[26]», збірка поезій (у співавторстві). — Харків: АССА, 2019. — 232 с.
• «Бездомні пси», цикл оповідань. — Київ: Саміт-Книга, 2018 — 96 с.
• «Моноліт», збірка оповідань. — Київ: ДІПА, 2018—256 с.

Книги для дітей

• «Делфі та чарівники[27]», фентезі — Харків: Видавництво АССА, 2021. – 192 с.
• «Макгі та Чорний дракон», фентезі — Харків: Видавництво АССА. - готується до друку

Окремі оповідання, ессе, повісті в антологіях та збірниках

• Оповідання «Дерев'яні автоматики», у збірці «Про що він мовчить», Київ: Creative Women Publishing, 2022 . – 248 с.
• Оповідання «Дерев'яні автоматики», в антології творів учасників АТО/ООС. – Славутич: Терен, 2021 – 158 с.
• Оповідання «Місце Утіх», у збірці «Антисоціальна мережа». – Вінниця: Дім Химер, 2020. – 496 с.
• Оповідання «Її боротьба», у збірці «Моє Різдво». – Харків: Видавництво АССА, 2020. – 224 с.
• Підбірка фронтових записок «Читай мій неіснуючий щоденник», у збірці «Слово про війну», том третій. — Житомир: Бук-Друк, 2019  — 309 с.

Фотокниги

• «.RAW Історія змін українців та армії», фотокнига[28] (у співавторстві). — Київ: ХАСС, 2017. — 224 с.

Екранізації літературних творів

Новела «На 42 кілометрі дороги життя» стала основою короткометражного ігрового фільму «Шлях», 2021.

Література

• 2020 — дипломант-фіналіст «Коронації слова» у номінації «Кіносценарій». Сценарій повнометражного ігрового фільму «34 сонячні дні і один похмурий» (за однойменною повістю Олі Русіної). Написаний у співавторстві з О.Русіною.
• 2019 — дипломат літературної премії імені Олеся Ульяненка. Книга «Моноліт».
• 2019 — переможець конкурсу Гранослов[29]. Збірка творів «Бліндаж. Дев'ять історій».
• 2018 — друга премія літературного конкурсу Смолоскип за збірку оповідань «Моноліт[30]».
• 2018 — переможець другого всеукраїнського літературного конкурсу ім. Григора Тютюнника. Цикл оповідань «Бездомні пси».
• 2017 — лауреат першого всеукраїнського літературного конкурсу ім. Григора Тютюнника.[31] Оповідання «Гніздо».
• 2016 — перемога у конкурсі «Новела по-українськи». Оповідання «Моноліт» розділило 1 місце з іншим текстом.
• 2015 — друге місце в конкурсі короткої прози «Українська Бессарабія». Оповідання «Гніздо».
• 2012 — фіналіст конкурсу короткої прози Open Ukraine. Оповідання «Самогон».
• 2009 — диплом 2-го ступеня за перемогу у літературному конкурсі «Життя як воно є».

Кіно

• 2017 — «Гострий біль», приз за «Найкращий неігровий фільм[32]» на фестивалі «Відкрита ніч. Дубль 20» та Спеціальний приз фестивалю «За пошук героя».
• 2016 — «Перемир'я», спеціальна відзнака журі на фестивалі «86» у конкурсній програмі «Пальма Півночі».

• Валерій Пузік. Офіційна сторінка у фейсбук.
• Dzyga MDB
• Ютюб-канал
• Усе зводиться до війни
• Доброволец Валерий Пузик — человек, меняющий Одессу: «Война все равно остается в твоей голове, даже если о ней не говоришь»
• Выставка «Відлуння»: живопись и графика. В студии — художник Валерий Пузик
• Картини Валерія Пузіка із самого пекла війни
• В Одесі відкрилася художня виставка бійця АТО Валерія Пузіка «Відлуння»
• До Львова із передової боєць Валерій Пузік привіз свої спогади про війну у живописі, графіці, фотографії та відеозаписах
• От первого лица: Что снимают участники АТО
• Оповідання «Моноліт»
• «Український експеримент» виходить у прокат
• Альманах «Украинский эксперимент» інтерв'ю Валерія Пузіка. Ефір 7 каналу