Пяйянне
Пяйянне (фін. Päijänne) — друге за величиною (після Саїмаа) озеро у Фінляндії, розташоване в південно-центральній частині країни.[6] Знаходиться на території національного парку Пяйянне. Пяйянне — найглибше озеро у Фінляндії, його глибина сягає 95,3 м. Озеро стікає у Фінську затоку через річку Кюмійокі. Має витягнуту форму з півдня на північ. Берегова лінія сильно порізана.
| Пяйянне Päijänne | ||||
|---|---|---|---|---|
 Пяйянне | ||||
| 61°35′ пн. ш. 025°30′ сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Фінляндія | |||
| Регіон |
Asikkalad Kuhmoinend Muuramed Padasjokid Sysmäd Ямся Ювяскюля Тойвакка Sysmäd[1] | |||
| Прибережні країни |
Фінляндія | |||
| Геологічні дані | ||||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 1 082 км² | |||
| Висота | 78,3 м | |||
| Глибина середня | 16,2 м | |||
| Глибина макс. | 95,3 м | |||
| Довжина | 120 км | |||
| Берегова лінія | 2789,149 км[2] | |||
| Об'єм | 18,1 км³ | |||
| Вода | ||||
| Період оновлення | 85 147 200 секунда[3] | |||
| Басейн | ||||
| ↑ Водний басейн | Kymi basind | |||
| Вливаються | Ямсянйокі, Vaajavirtad, Muuramenjokid, Äijälänsalmid, Tainionvirtad і Vääksy Canald | |||
| Витікають | Кюмійокі | |||
| Площа басейну | 26 480 км² | |||
| Країни басейну | Фінляндія | |||
| Інше | ||||
| Geonames | 643167 | |||
 Карта Пяйянне | ||||
  Пяйянне (Фінляндія) | ||||
| ||||
| [4][5] | ||||
|
| ||||
 Пяйянне у Вікісховищі | ||||
На озері є 1 886 островів, найбільші з яких: Вірмайлансаарі (Virmailansaari), Салонсаарі (Salonsaari), Юдінсало (Judinsalo), Онкісало (Onkisalo), Паатсало (Paatsalo), Мууратсало (Muuratsalo), Хаукксало (Haukkasalo), Вуорітсало (Vuoritsalo), Мустассало (Mustassalo), Едессало (Edessalo) и Тайвассало (Taivassalo). Слово саарі означає острів. Раніше слово сало означало великий острів, сьогодні воно означає великий ліс.
Підземний акведук, водовід Пяйянне, з'єднує озеро з Гельсінкі, забезпечуючи столицю країни водою.
Географія
Походження озерної улоговини — льодниково-тектонічне. Після відступу покривного заледеніння близько 9 000 років тому улоговина озера Пяйянне була зайнята затокою Анціллового озера.[7] Остаточне відокремлення від Балтійського басейну відбулося 8 300 років тому. Спочатку стік з озера здійснювався в Ботнічну затоку через долину сучасної річки Калайокі. Поріг стоку розташовувався на місці сучасного озера Котаярві. Стоку води у Фінську затоку перешкоджала гряда Салпаусселькя. Швидкість підняття в районі порога стоку була вищою ніж на півдні басейну, що викликало підйом рівня озера. Прорив гряди близько 6100 років тому супроводжувався падінням рівня озера на 20 метрів і появою сучасного канал стоку — річки Кюмійокі.
Туризм
На берегах озера розташовано близько 16 000 котеджів, більшість з яких є приватними і мають сауни. На додаток до котеджного туризму на Пяйянне, туристів також привертає рибалка[8], вітрильний спорт, каное, веслування, походи, катання на ковзанах, снігоходах і природа. Національні парки Пяйянне і Лейвонмаакі мають десятки тисяч відвідувачів щороку.
Національні парки
У південній частині озера Пяйянне знаходиться Національний парк Пяйянне (Päijänteen kansallispuisto). Він включає 50 незабудованих островів і частину населених островів. Національний парк був створений в 1993 році і має площу 14 км².
Національний парк Лейвонмакі (Leivonmäen kansallispuisto) знаходиться в кількох кілометрах на північний схід від північної частини озера Пяйянне. Це один з наймолодших національних парків у Фінляндії.
Міста і селища на озері
Міста і селища, розташовані на берегах озера (з півночі на південь):
- Ювяскюля (62°14′ пн. ш. 025°44′ сх. д.)
- Säynätsalo (62°08′ пн. ш. 025°46′ сх. д.)
- Муураме (62°08′ пн. ш. 025°40′ сх. д.)
- Тойвакка (62°06′ пн. ш. 026°05′ сх. д.)
- Корпілахті (62°01′00″ пн. ш. 025°33′40″ сх. д.)
- Ямся (61°52′ пн. ш. 025°11′ сх. д.)
- Луханка (61°48′ пн. ш. 025°42′ сх. д.)
- Йоутса (61°44′ пн. ш. 026°07′ сх. д.)
- Кухмойнен (61°34′ пн. ш. 025°11′ сх. д.)
- Сюсмя (61°30′ пн. ш. 025°41′ сх. д.)
- Падасйокі (61°21′ пн. ш. 025°16′ сх. д.)
- Асіккала (61°10′20″ пн. ш. 025°32′50″ сх. д.)
Дивись також
Галерея
Гавань Сайнатсало
MS Suometar на каналі Калккінен
Канал Ваксі між Пяйянне і озером Весіярві
Вид з пагорба Сатасарвінен. Мууратсало, Ювяскюля- Міст Каркінен у Корпілахті, Ювяскюля.
Буксир тягне колоди, 1930 рік.
Вузькі затоки озера Пяйянне. Село Путкілахті, Ювяскюля.
Вид на озеро з пагорба Пуолаканвуорі, 1948 рік.
Веселка у Сайнатсало
Пасажирські пароплави у гавані Pihlajakoski, 1938 рік.
Вигляд на озеро з Пулкілангар'ю.
Канао Вааякоскі у північній частині озера Пяйянне
Примітки
- http://geo.stat.fi/geoserver/tilastointialueet/wfs
- Finnish Environment Institute — 1995.
- http://wldb.ilec.or.jp/Details/Lake/EUR-19
- Päijänne. Järviwiki Web Service. Інститут навколишнього середовища Фінляндії.(англ.) Перевірено 27 квітня 2015 року.
- Seppälä, Matti (2005). The Physical Geography of Fennoscandia. Oxford University Press. с. 145. ISBN 978-0-19-924590-1.
- Пяйянне в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
- Tikkanen, M, Oksanen, J. Late Weichselian and Holocene shore displacement history of the Baltic Sea in Finland. — Helsinki : Geographical Society of Finland, 2002. — ISSN 0015-0010.
- Lakes — Lake Päijänne на сайті fishinginfinland.fi(англ.) Перевірено 27 квітня 2015 року.
Посилання
- Visit Paijanne(англ.)