Півники угорські

Пі́вники уго́рські (Iris hungarica)[1] — рідкісна багаторічна рослина родини півникових, яку іноді розглядають як підвид Iris aphylla. Декоративна культура.

Півники угорські
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Півникові (Iridaceae)
Рід: Півники (Iris)
Вид:
I. aphylla
Підвид:
Півники угорські (I. a. subsp. hungarica)
Триноміальна назва
Iris aphylla subsp. hungarica
Waldst. & Kit., 1808
Вікісховище: Iris aphylla subsp. hungarica

Опис

Трав'яниста рослина з розгалуженим кореневищем завтовшки до 2 см. Листки мечоподібні, плоскі, 25-30 см завдовжки. Квітки поодинокі, на коротких квітконіжках, піднесені на квітконосах середньої довжини, найчастіше вони синьо-фіолетові, рідше — темно-пурпурово-фіолетові або блідо-лілові. Плід — коробочка.

Хімічний склад

Листя і кореневища півників угорських містять, відповідно, 0,05 % і 0,21 % ефірної олії, яка складається з терпеноїдів, тритерпеноїдів, ароматичних сполук, спиртів, кетонів, альдегідів тощо. Основними терпенами ефірної олії є сквален (16,08 %), геранілацетат (2,66 %), евгенол (0,85 %). В кореневищаж також виявлений цілий ряд жирних кислот: миристинова, каприлова, капринова, лаурилова, пальмітинова тощо.[2]

Екологія та поширення

Квітне у другій половині травня. Розмножується насінням і вегетативно, причому насіннєвий спосіб домінує у густому травостої, а вегетативний там, де рослини зазнають антропогенного впливу.

Ареал виду охоплює Кавказ, Закавказзя, Східну Європу та південно-східну частину Центральної Європи, зокрема Угорщину. В Україні півники угорські трапляються розсіяно в лісостеповій і степовій зонах, зрідка — в південній частині Полісся.[3][4] Ці рослини зростають серед чагарників, на узліссях дібров, на галявинах мішаних і листяних лісів, рідше — на луках.

Значення і статус виду

Популяції виду мають тенденцію до скорочення, тому його визнано регіонально рідкісним. Рослина охороняється в Ічнянському національному природному парку, Канівському природному заповіднику, регіональному ландшафтному парку «Лиса гора».

Півники угорські належать до одних з найбільш декоративних представників роду. Вони рясно квітнуть на 1-2 тижні раніше за бородаті півники. В межах виду існує декілька варієтетів, які різняться висотою і густиною куртин, кольором квітів. В умовах України цей вид невибагливий, добре переносить посуху, холодні зими, швидко розмножується поділом кореневищ, може давати самосів. Ділити рослини і пересаджувати найкраще в червні.

Враховуючи високий вміст ефірної олії в кореневищах, півники угорські можна розглядати як перспективний вид для ефіроолійної культури.

Синоніми
  • Iris aphylla ssp. dacica (Beldie) Soo
  • Iris aphylla ssp. hungarica (Waldst. & Kit.) Hegi
  • Iris babadagica Rzazade & Golneva
  • Iris dacica Beldie
  • Iris diantha K. Koch
  • Iris furcata var. diantha (K. Koch) Grossh.
  • Iris hungarica ssp. dacica (Beldie) Prodan

Див. також

Джерела
  1. The Plant List.(англ.)
  2. V. N. Kovalev1, O. A. Mikhailenko1 and B. A. Vinogradov. Aromatic Compounds and Terpenoids of Iris hungarica // Khimiya Prirodnykh Soedinenii. — № 1, January-February, 2014. — pp. 143—144.(англ.)
  3. Лобань Л.O. Флористичні знахідки в басейні р. Удаю (Чернігівська обл.) // Укр. ботан. журн. 56 (3): 314—317.
  4. Чорноус O.П. Флористичні знахідки на території Шосткінського геоботанічного району (Сумська область) // Укр. ботан. журн. 62 (3): 360—364.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.