Пігорєв Микола Григорович

Народився 20 травня 1925 року у селі Мосальському (тепер Воронезька область Росії) в селянській сім'ї. Росіянин. У ранньому дитинстві переїхав з батьками до міста Курська, де закінчив 8 класів Курської школи № 4. Був членом ВЛКСМ[1]. З початком німецько-радянської війни перебував на окупованій території. 23 лютого 1943 року, після визволення Курська, призваний до Червоної армії[2].

Обеліск на місці поховання у Збаражі.

З грудня 1943 року брав участь у боях, як автоматник 3-ї гвардійської окремої розвідувальної роти (20-а гвардійська механізована бригада, 1-ша гвардійська танкова армія, 1-й Український фронт). 21 березня 1944 року в районі на південь від села Романівки Тернонопольского району Тернопільської області УРСР в критичний момент бою закрив своїм тілом ворожий кулемет, чим забезпечив виконання бойового завдання підрозділом. Отримав чотири кульових поранення. О 2 годині 30 хвилин 23 березня помер від отриманих ран в польовому госпіталі[1]. Похований в парку Богдана Хмельницького у місті Збаражі Тернопільської області.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і геройство гвардії червоноармійцю Пігорєву Миколі Григоровичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений орденами Червоної Зірки (30 січня 1944; за взяття в полон язика[1]) та Леніна (26 квітня 1944, посмертно).

Пам'ятний знак на місці подвигу.

Погруддя у Тернополі.

Анотаційна дошка у Курську.

• Наказом Міністерства оборони СРСР навічно зарахований до списків військової частини в якій служив[1];
• Ім'ям Миколи Пігорєва було названо село Пігорєве в Тернопільській області (в 1991 році перейменоване в Ангелівку);
• На місці подвигу Героя біля села Романівки встановлений пам'ятний знак;
• В Ангеліці, Тернополі і в селі Каширському Воронезької області встановлені погруддя Героя;
• У Збаражі на місці його поховання та інших радянських воїнів споруджений Меморіальний комплекс Слави воїнів Радянської армії;
• У Курську:
  • Занесений до списків Курського трикотажного комбінату;
  • 25 квітня 1975 року його ім'я присвоєно 2-ій Підшипникової вулиці в Промисловому районі (нині Сеймський адміністративний округ)[2]. На ній встановлена анотаційна дошка;
  • біля будівлі школи № 4, де він навчався, встановлено пам'ятник, а 10 травня 2020 року на будівлі школи встановлено меморіальну дошку[2].

• Золотые Звёзды курян. Воронеж: Центрально-Чернозёмное издательство, 1966 (рос.);
• Герои Советского Союза: краткий биографический словарь. Том 2. — Москва, 1988 (рос.);
• Звёзды славы боевой. Курск, 1995 (рос.);
• Большая Курская Энциклопедия. Том 1. Курск, 2004—2009 (рос.).