Підвисоцька Ольга Миколаївна

Ольга Миколаївна Підвисоцька (Подвисоцька) (12 грудня 1884(18841212), місто Єнісейськ, тепер Красноярського краю, Російська Федерація — 1 грудня 1958, місто Ленінград, тепер Санкт-Петербург, Російська Федерація) — радянська лікарка-дерматолог, професор Ленінградського медичного інституту, член-кореспондент АН СРСР з відділення математичних та природничих наук (з 29 січня 1939 року), дійсний член Академії медичних наук СРСР (з 1944 року). Провідний фахівець у СРСР із проблем туберкульозу шкіри, піодермітів, дерматомікозів, екземи, нейродерміту. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Підвисоцька Ольга Миколаївна
Народилася 30 листопада (12 грудня) 1884
Єнісейськ, Єнісейська губернія, Російська імперія[1]
Померла 1 грудня 1958(1958-12-01)[1] (74 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Богословське кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Національність росіянка
Діяльність науковиця, політична діячка
Галузь дерматологія
Alma mater Петербурзький жіночий медичний інститутd (1911)
Науковий ступінь доктор медичних наук
Вчене звання професор і члени-кореспонденти РАНd
Відомі учні Q4516721?
Заклад Санкт-Петербурзький державний медичний університет
Членство Академія наук СРСР
Посада депутат Верховної ради СРСР
Нагороди

Життєпис

Народилася 30 листопада (12 грудня) 1884 року в Єнісейську в родині вчителя середньої школи.

У 1911 році закінчила Жіночий медичний інститут у Санкт-Петербурзі, здобула званні лікаря. Відразу після закінчення інституту поїхала працювати земським лікарем до Самарської губернії на боротьбу з холерою.

У 1912 році, повернувшись до Санкт-Петербурга, почала працювати на кафедрі шкірних та венеричних хвороб: спершу лаборантом, потім асистентом (з 1913 року) та приват-доцентом (з 1925). У 1919 році захистила докторську дисертацію на тему «Дерматомікози (Trichophytia, Microsporia, Favus) та їх збудники».

З 1927 року працювала професором та завідувачем кафедри шкірних та венеричних хвороб Ленінградського державного інституту вдосконалення лікарів.

З 1938 року — завідувач кафедри 1-го Ленінградського медичного інституту імені академіка Івана Павлова, яку очолювала до 1957 року (за винятком перебування в евакуації в 1941—1944 роках).

Автор понад 100 наукових праць, у тому числі 5 монографій. Основні праці з проблем походження, клініки та лікування туберкульозу шкіри, піодермітів, дерматомікозів, екземи, невродерміту та ін. Одна з перших почала впроваджувати в дерматологію функціональний напрямок. Створила школу дерматовенерологів. Великою її заслугою була організація в 1930 році Ленінградського шкірно-венерологічного інституту, науковим керівником якого вона була до 1951 року. В Академії медичних наук СРСР нею створено лабораторію патофізіології шкіри.

Очолювала Всесоюзне наукове товариство дерматологів та венерологів, Вчену комісію з боротьби зі шкірними та венеричними хворобами, з 1940 до 1958 року була головою (з 1954 року — почесним головою) Ленінградського наукового товариства дерматологів та венерологів імені В. Тарковського. Крім цього, була почесним членом Всеросійського наукового товариства дерматологів і ряду інших наукових товариств.

Багато років працювала редактором журналу «Вісник дерматології та венерології», а також відповідальним редактором тритомного посібника з дерматовенерології. Неодноразово обиралася до Ленінградської обласної та міської ради депутатів трудящих, до ВЦРПС та ЦК спілки медичних працівників. Багато років була членом Ленінградського обласного комітету захисту миру.

Померла 1 грудня 1958 року. Похована в Ленінграді (Санкт-Петербурзі) на Богословському цвинтарі.

Нагороди

Примітки
  1. Подвысоцкая Ольга Николаевна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.