Єнісейська губернія

До 1629 року територія сучасного Красноярського краю входила до широкого регіону з центром в місті Тобольську. Пізніше остроги Єнісейськ, Красноярськ і Канськ з прилеглими землями зараховані до Томського розряду.

У 1676 році Єнісейський острог отримав статус міста, у підпорядкування якому були передані всі поселення Єнісеєм й правобережні території, що простягались до Забайкалля.

Петро I у 1708 році для впорядкування управління державою провів територіально-адміністративні перетворення. Основною адміністративною одиницею Російської імперії стала губернія, до якої входили провінції, що поділялись на повіти. За указом від 18 грудня 1708 року вся територія Російської імперії поділялась на вісім губерній. Сибір і частина Приуралля увійшли до складу Сибірської губернії з центром у місті Тобольську.

Через великі відстані, відсутність шляхів сполучення управління територіями Сибірської губернії було надзвичайно ускладненим. Виникла необхідність у проведенні територіальних перетворень. У 1719 році у складі Сибірської губернії було започатковано три провінції: В’ятська, Солікамська й Тобольська, а за п’ять років ще дві — Іркутська та Єнісейська з центром в місті Єнісейську. До Єнісейської провінції входили повіти: Мангазейський, Єнісейський, Красноярський, Томський, Кузнецький, Наримський і Кетський.

1764 року за указом Катерини II територія Сибіру підлягала черговій адміністративно-територіальній реформі: започатковано другу губернію — Іркутську, до складу якої включено Єнісейську провінцію. За два десятиліття Єнісейська провінція ліквідована, її повіти включені до складу трьох губерній: Тобольської (Єнісейськ та Ачинськ), Іркутської та Коливанської (м. Красноярськ).

У 1797 році всі території басейну річки Єнісей зараховані до Тобольської губернії (до 1804 року; потім до 1822 року вони входять до складу Томської губернії).

З метою централізації управління 1803 року створюється Сибірське генерал-губернаторство з центром у місті Іркутську, що поглинуло території Тобольської, Іркутської й Томської губерній.

У 1822 році ця система територіальної підпорядкованості була скасована, натомість створено Західно-Сибірське (центр м. Тобольськ) і Східно-Сибірське (центр м. Іркутськ) генерал-губернаторства.

Одночасно на пропозицію Михайла Серпанського, що проводив ревізію сибірських володінь, імператор Олександр I підписав указ про утворення Єнісейської губернії у складі п’яти округів: Красноярського, Єнісейського (з Туруханським краєм), Ачинського, Мінусінського і Канського. Адміністративним центром знову утвореної губернії затверджено місто Красноярськ.

26 лютого 1831 року Сенат видав указ «Про влаштування поштового управління в Єнісейській губернії». У Красноярську була започаткована губернська поштова контора, у Єнісейську й Ачинську — поштові експедиції, а в Канську, Мінусінську й Туруханську відкрито поштові відділення.

За 50 років після створення Єнісейської губернії в адміністративному устрої Російської імперії відбулись незначні зміни: у 1879 році округи перейменовано на повіти. Територія Єнісейської губернії змін не зазнали й в основному збігалася з межами сучасного Красноярського краю.

З 1913 року Єнісейська губернія входить до Іркутського генерал-губернаторство. У квітні 1914 року уряд Росії встановлює протекторат над Тувою, яка під назвою Урянхайського краю увійшла до складу Єнісейської губернії.

Подібний адміністративно-територіальний поділ зберігався до початку 20-их років.

В середині 1921 року місцеві революціонери за підтримки Червоної Армії РРФСР прийняли рішення про проголошення національного суверенітету Туви.

З 1923 року починаються роботи з районування Сибіру, що поклали початок адміністративному переустрою території краю. Скасовано волості, створюються укрупнені райони.

Постановою ВЦВК від 25 травня 1925 року всі губернії та області у Сибіру скасовуються, їхні території вливаються до єдиного Сибірського краю з центром у Новосибірську.