Пізоліт безкореневий

Пізоліт безкореневий (Pisolithus arrhizus) — вид грибів роду пізоліт (Pisolithus). Сучасну біномінальну назву надано у 1959 році[7].

?
Пізоліт безкореневий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Підцарство: Вищі гриби (Dikarya)
Відділ: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Болетальні (Boletales)
Родина: Склеродермові (Sclerodermataceae)
Рід: Пізоліт (Pisolithus)
Вид: Пізоліт безкореневий
Біноміальна назва
Pisolithus arrhizus
Scop.: Pers. 
Синоніми
  Lycoperdon arhizum Scop., [1]

Lycoperdon arhizon Scop. (1786)
Scleroderma arrhizum (Scop.) Pers., [2]
Scleroderma arhizum (Scop.) Pers., [2]
Pisocarpium arhizum (Scop.) Link, [3]
Lycoperdodes arrhizon (Scop.) Kuntze, [4]
Pisolithus arhizus (Scop.) Rauschert, [5]
Lycoperdon capitatum J.F. Gmel., [6]

Посилання
Вікісховище: Pisolithus arhizus
EOL: 1008988
NCBI: 80664
MB: 276857
IF: 276857

Назва

У Європі відомий під назвою «богемський трюфель» англ. Bohemian truffle[8]. В Австралії називають «грибом конячого посліду» англ. horse dung fungus[9].

Будова
Плодове тіло гриба схоже на купку конячого посліду

Булавоподібні або грушоподібні плодові тіла 2–11 см у діаметрі сидячі або до основи ніжкоподібно видовжені. Нижня частина з коренеподібним розгалуженим виростом схожа на ніжку, більша частина якої занурена в ґрунт. Тонкий гладенький горбкуватий перидій дуже ламкий. У молодому віці гриб вохряно-жовтий, згодом жовто-коричневий, червоно-оливковий або темно-коричневий. Біла або жовтувата глеба спочатку водяниста, а згодом коричнева. Вона розпадається на декілька нерівних горохоподібних гладеньких перидіол, які спочатку сірчано-жовті, потім червонувато-коричневі або темно-коричневі. Вохряні, червонувато-коричневі або умброво-коричневі спори кулясті бородавчасті з блискучою краплею олії. Вони мають 7–10 мкм у діаметрі. Поміж спорами трапляються безбарвні нитки зачаткового капіліцію.

Життєвий цикл

Утворює плодові тіла в серпні–жовтні. Гриб під час росту може піднімати та руйнувати асфальт.[10]

Поширення та середовище існування

Поширений у Європі, Азії, Північній Америці, Африці, Австралії та Новій Зеландії. В Україні зустрічаються поодиноко у Лівобережному Лісостепу, Лівобережному та Старобільському злаково-лучних Степах, Правобережному та Лівобережному злакових Степах, на Південному березі Криму. Росте на піщаних або щебенистих ґрунтах в сосновому та дубовому рідколіссі або в березових гайках сухих регіонів.

Практичне використання

Порошок спор гриба використовують у садівництві для створення мікоризи коренів.[11]

З плодових тіл виготовляли природний барвник чорного та коричневого кольору.[10][9]

Природоохоронний статус

Включений до третього видання Червоної книги України (2009 р.). Охороняється у Чорноморському біосферному заповіднику (Івано-Рибальчанська ділянка), Українському степовому природному заповіднику (відділення «Хомутовський степ») та Карадазькому природному заповіднику.

Див. також

Посилання

Примітки
  1. Delic. Fl. Faun. Insubr.: 40 (1786)
  2. Synopsis methodica fungorum: 152 (1801)
  3. Magazin der Gesellschaft Naturforschenden Freunde Berlin 8: 44 (1816)
  4. Revisio generum plantarum 3 (2) (1891)
  5. Zeitschrift für Pilzkunde 25 (2): 50 (1959)
  6. Systema Naturae 2 (2): 1463 (1792)
  7. Pisolithus arrhizus. www.mycobank.org. Процитовано 2017-01-08T07:43:37+00:00.
  8. Bohemian Truffle - Pisolithus arhizus - Overview - Encyclopedia of Life. Encyclopedia of Life. Процитовано 8 січня 2017.
  9. Frazer, Jennifer. Wonderful Things: The Hidden Beauty of the Horse Dung Fungus. Scientific American Blog Network. Процитовано 8 січня 2017.
  10. Kuo M, Methven A. (2010). 100 Cool Mushrooms. University of Michigan Press. с. 143. ISBN 0-472-03417-0.
  11. Roberts P, Evans S. (2011). The Book of Fungi. Chicago, Illinois: University of Chicago Press. с. 525. ISBN 978-0-226-72117-0.

Джерела
  • Pisolithus arrhizus // Mycobank.org, — CBS-KNAW Fungal Biodiversity Center Utrecht, 2016. — URL
  • Pisolithus arrhizus // Червона книга України, 2016. — URL
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.