Пінчук-Серебрякова Євгенія Климівна
Євгенія Климівна Пінчук-Серебрякова (* 28 вересня 1941 с. Москалівка) — українська театральна акторка у Сумах, театральний критик. Зазнала переслідувань на національному ґрунті з боку комуністичного режиму у 1980-тих роках (через «неусовершенствование русского языка»).
| Пінчук-Серебрякова Євгенія Климівна | |
|---|---|
| Народилася |
28 вересня 1941 (80 років) Москалівка, Тернопільської області |
| Діяльність | театральна акторка |
| Нагороди |
  Орден княгині Ольги ІІІ ступеня |
Народна артистка України, лауреатка премії імені М. Заньковецької.
Життєпис
Батьки - селяни (Клим та Мокрина Пінчуки, з півночі Тернопілля). Після сільської школи вступила до театральної студії при Тернопільському театрі ім. Т. Г. Шевченка. Пізніше, у 1985-му, закінчила Київський державний університет ім. Карпенка-Карого, літературознавчий факультет — театральний критик.
Театр
- 1964 — актриса Тернопільського театру. Перша роль у виставі режисера Я. Т. Геляса,
- 1967 — разом з чоловіком Володимиром Серебряковим отримує запрошення від Сумського театру ім. Щепкіна, де працює і по нині.
Ролі
Зіграла понад 180 ролей, здебільшого лірико-драматичні, грала героїнь української класики: Варка («Безталанна»), Маруся («Маруся Богуславка»), Елізабет («Герцог Гонзаго»).
Пригадую один з екстремальних випадків: захворіла актриса, й мені за ніч довелося вивчити величезний текст головної героїні Оксани за комедією Марка Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі виїсть»
Нагороди
- 1996 — отримала звання заслуженої артистки України.
- 1998 — отримала «Золотий мікрофон».
- 1999 — визнана актрисою року.
- 2006 — Лауреат премії ім. М. Заньковецької.
- 2009 — Народна артистка України
- 2015 — Орден княгині Ольги ІІІ ступеня[1]
Репресії владою
Звання «Заслуженої артистки» Євгенія Климівна могла отримати ще в молоді роки, але через переслідування російської влади, яка закидала «неусовершенствование русского языка», офіційно звання так і не отримала. Більш того, під тиском адміністрації змушена була на деякий час залишити театр. 1986 на гастролях у Москві не дали зіграти жодної ролі, навіть україномовну Хіврю із «Сорочинки». Лише через три роки, завдяки громадськості міста і режисеру театру, повернута до театру.