Піорська осциляція

Піорська осциляція — різко наступивший холодний і вологий період в кліматичній історії голоцену. Зазвичай датується проміжком 3200 - 2900 рр.. до Р. Х..[1] Низка дослідників пов'язують Піорську осциляцію, із закінченням Атлантичного кліматичного режиму і початком суббореального, згідно з послідовністю зміни клімату Блітта-Сернандера.

Температурні коливання в голоцені

Феномен названий по долині Піора в Швейцарії, де він був вперше виявлений. Найяскравіші свідчення Піорської осциляції представлені в Альпах[2].. У цей час площа льодовиків в Альпах різко виросла, мабуть, вперше після голоценового кліматичного оптимуму. Межа зони поширення дерев в Альпах знизилася на 100 метрів.

Точна територія, яку охоплювало дане потепління в глобальному масштабі, до кінця не встановлена. Мабуть, Піорська осциляція заторкнула територію, набагато перевищувала Альпи і навіть Європу. Воно віддзеркалилося на території Нової Англії (схід Північної Америки), де різко скоротилася площа тсуги і в'язу. Подібні події відзначалися також в Каліфорнії і ряді інших місць; ряд змін у флорі збереглися досі.

На Близькому Сході поверхня Мертвого моря піднялася майже на 100 метрів, а потім знизилася до рівня, близького до сучасного. Деякі науковці зв'язали цю кліматичну зміну із закінченням урукського періоду, Темними століттями, пов'язаними з потопом з епосу про Гільгамеша і Великим потопом з Книги Буття[3].

Деякі дослідники пов'язують Піорську осциляцію з одомашненням коня. У Центральній Азії холодніший клімат сприяв використанню коня: «Кінь, оскільки він звик добувати їжу під снігом, став витісняти велику рогату худобу і овець»[4]. Також Піорський період пов'язують з різкою посухою в центральній Сахарі, зі зниженням дощових опадів і похолоданням у Середземномор'ї.

Причини Піорської осиляції є предметом дискусій. У зразках льоду з Гренландії видно збільшення рівня метану і сульфатів близько 3250 р. до Р. Х., що свідчить про катастрофу - або виверженні вулкана, або падінні метеорита або астероїда. Інші дослідники пов'язують Піорську осиляцію з іншими подібними подіями, на кшталт події 8,2 кілороку , які повторюються в історії клімату в рамках 1500-річного кліматичного циклу.

Див. також

Примітки
  1. Space and Earth Science News article summarizes evidence for sudden global cooling 5.2K years BP. Архів оригіналу за 15 січня 2008. Процитовано 28 березня 2012.
  2. Lamb, pp. 124, 128, 143.
  3. Lamb, p. 128.
  4. Matossian, p. 43.

Джерела
  • Baronia, Carlo; Orombelli, Giuseppe (1996). The Alpine "Iceman" and Holocene Climatic Change. Quaternary Research 46 (1): 78–83. Bibcode:1996QuRes..46...78B. doi:10.1006/qres.1996.0046.
  • Burroughs, William J. (2003). Climate: Into the 21st Century. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0521792029.
  • Caseldine, C.; et al. (2005). Evidence for an extreme climatic event on Achill Island, Co. Mayo, Ireland around 5200-5100 cal. yr BP. Journal of Quaternary Science 20 (2): 169–178. Bibcode:2005JQS....20..169C. doi:10.1002/jqs.901.
  • Lamb, Hubert H. (1995). Climate, History, and the Modern World. London: Routledge. ISBN 0415127351.
  • Magny, Michel; Haas, Jean Nicolas (2004). A major widespread climatic change around 5300 cal. yr BP at the time of the Alpine Iceman. Journal of Quaternary Research 19 (5): 423–430. Bibcode:2004JQS....19..423M. doi:10.1002/jqs.850.
  • Matossian, Mary A. K. (1997). Shaping World History: Breakthroughs in Ecology, Technology, Science, and Politics. New York: M. E. Sharpe. ISBN 0765600617.
  • Wick, Lucia; Tinner, Willy (1997). Vegetation Changes and Timberline Fluctuations in the Central Alps as Indicators of Holocene Climatic Oscillations. Arctic and Alpine Research 29 (4): 445–458. JSTOR 1551992. doi:10.2307/1551992.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.