Пірро Лігоріо
Пірро Лігоріо (італ. Pirro Ligorio; 1514, Неаполь — 30 жовтня, 1583, Феррара) — італійський художник, архітектор і антиквар XVI століття.
| Пірро Лігоріо | ||||
|---|---|---|---|---|
| Pirro Ligorio | ||||
 |
||||
| Pirro Ligorio | ||||
| Народження |
1514 Неаполь | |||
| Смерть | 30 жовтня 1583 | |||
| Ферара | ||||
| Національність | італієць | |||
| Країна | Неаполітанське королівство, Папська держава, князівство Феррара | |||
| Навчання | у Неаполі | |||
| Діяльність | архітектор, художник, антиквар, скульптор | |||
| Напрямок | реалізм, маньєризм | |||
| Роки творчості | 1534-1582 | |||
| Покровитель | два папи римські і князівська родина д'Есте | |||
| Твори | Вілла д'Есте | |||
|
| ||||
 Пірро Лігоріо у Вікісховищі | ||||
Біографія
Збережено напрочуд мало відомостей про ранні роки майбутнього художника і архітектора. Народився у місті Неаполь, але відомостей про день і місяць народження не знайдено. Початкове навчання і художню освіту отримав у Неаполі. Відомо, що працював для шляхетної родини Караффа.
Мало відомостей про цей період і у біографа Джованні Бальоне.
Римський період
1534 року Пірро Лігоріо перебрався у Рим. Серед творів римського періоду — фреска «Танок Саломеї». створена в 1542 році разом із художником Сан Джованні Деколато (знищена).
1549 року він перейшов на службу до кардинала Іпполіто II д'Есте і звертався жо живопису все рідше. Він старанно вивчає у папській столиці античні скульптури і руїни давньоримської архітектури, а також археологічні знахідки під час варварськи проведених розкопок та монети. Пірро Лігоріо стає антикваром. Під партонажем кардинала Іпполіто II д'Есте Пірро Лігоріо сам проводив розкопки на руїнах вілли імператора Адріана у Тіволі.
Серед перших архітектурних творів митця — участь в побудові римського палаццо Торрес (нині палаццо Ланчелотті).
У період між 1557 та 1558 роками його ім'я знайдене у документах із позначкою, що він архітектор папського двору. Відомо, що він створив палацик Казіно для папи римського Пія IV (сади Ватикана). Працював у великій майстерні Мікеланджело Буонарроті. По смерті Буонарроті у 1564 році він та архітектор Джакомо да Віньола очолили будівництво собору Святого Петра.
Пірро Лігоріо наважився критикувати проект собору Мікеланджело Буонарроті, авторитет котрого був недоторканним у Римі, і вже за рік через донос втратив престижне місце папського архітектора.
Лігоріо повернувся на службу до Іпполіто д'Есте з 1567 року, працював над удосконаленням фонтанної системи вілли д'Есте у Тіволі.
Останні роки у Феррарі
Смерть кардинала Іпполіто II д'Есте примусила митця покинути папський Рим і Пірро Лігоріо перебрався у столицю князівства вельможної родини — місто Феррара. Працював у Феррарі як інженер-гідравлик над спорудженням захисних комунікацій від повеней. Помер у Феррарі.
Неточний життєпис Пірро Лігоріо створив римський художник Джованні Бальоне.
Вибрані художні і архітектурні твори
- фреска «Танок Саломеї» (у співавторстві із Сан Джованні Деколато, 1542)
- Німфей, вілла Джулія, Рим (у співавторстві з Віньолою)
- Вілла д'Есте, Рим, декор у саду
- Будиночок (казіно) папи римського Пія IV, сади Ватикана
- Сад Бомарцо, (Сакро Боско) біля Вітербо, Італія
- Вілла Ланте у Баньяйя, фонтани
Дивацькі павільйони і скульптури саду Бомарцо
_Bomarzo_06.jpg.webp)
«Богиня Церера»
Так звана «Сірена» та леви
«Військовий слон»
Див. також
Джерела
- Hermann Dessau: Römische Reliefs beschrieben von Pirro Ligorio. In: Sitzungsberichte der Preußischen Akademie der Wissenschaften. 40, 1883, S. 1077—1105.
- Christian Huelsen: Die Hermeninschriften berühmter Griechen und die ikonographischen Sammlungen des XVI. Jahrhunderts. In: Mitteilungen des Deutschen Archäologischen Instituts. Römische Abteilung. 16, 1901, S. 123—154.
- Erna Mandowsky: Some observations on Pirro Ligorio's Drawings of Roman Monuments. In: Rendiconti. 27, 1952—1954, S. 335—358.
- David R. Coffin: The Villa d'Este at Tivoli. Princeton University Press, Princeton NJ 1960 (Princeton Monographs in Art and Archaeology 34.
- Erna Mandowsky, Charles Mitchell (Hrsg.): Pirro Ligorio's Roman Antiquities. The Drawings in MS XIII. B. 7 in the National Library in Naples. Warburg Institute, London 1963 (Studies of the Warburg Institute 28, ISSN 0083-7199).
- Graham Smith: The Casino of Pius IV. Princeton University Press, Princeton NJ 1977, ISBN 0-691-03915-1.
- Inge Maria Podbrecky: Beiträge zu einer Biografie Pirro Ligorios (1513—1583). 2. Bände. phil. Diss., Wien 1983.
- Anna Schreurs: Antikenbild und Kunstanschauungen des neapolitanischen Malers, Architekten und Antiquars Pirro Ligorio (1513—1583). König, Köln 2000, ISBN 3-88375-358-0 (Atlas 3), (Zugleich: Bonn, Univ., Diss., 1995).