Пітер Фінч

Фінч народився в Лондоні, з десяти років жив в Сіднеї. Після закінчення школи кілька разів змінював роботу, поки врешті-решт не став актором. У 1935 році він почав грати в театрі і працювати на радіо. Першим фільмом Фінча стала посередня комедія Дейв з батьком приходить в місто (англ. Dad and Dave Come to Town, 1938). Тоді Фінча помітив Лоуренс Олів'є, який запропонував йому ввійти в свою трупу, і Фінч переїхав до Лондона. У 1948 році у нього зав'язався роман з Вів'єн Лі (дружиною Олів'є), який в загальному (з перервами) продовжувався декілька років[3].

Пітер Фінч та Даян Сіленто під час зйомок фільму Passage Home (грудень 1954 року).

Незабаром Фінч почав зніматися в кіно. Першим голлівудським фільмом стала картина The Miniver Story (1950). Роль у фільмі A Town Like Alice принесла йому першу нагороду Британської кіноакадемії. У 1960 році Фінч зіграв роль Оскара Уайльда у фільмі Процес Оскара Уайльда (англ. The Trials of Oscar Wilde), отримавши за цей фільм в числі інших нагород приз найкращому акторові Московського кінофестивалю 1960 рік.

У 1971 році Фінч зіграв єврея-гомосексуала Деніела Герша в скандальному на ті часи фільмі Неділя, проклята неділя. Центральною темою фільму була тема гомосексуальної любові. Спочатку роль Херша була запропонована акторові Йену Беннену, але він від неї відмовився, оскільки роль включала гомосексуальний поцілунок[4]. Фільм отримав кілька номінацій на «Оскар», у тому числі на «Оскар» за найкращу чоловічу роль для самого Фінча, і на «Золотий глобус» (Фінч знову був номінований). Проте фільм не отримав «Оскарів»; існує точка зору, що причиною цьому було табу на відкриту демонстрацію гомосексуальності позитивних персонажів[4].

Головним успіхом Фінча стала роль у фільмі Телемережа (1976). Фінч зіграв божевільного телеведучого Говарда Біла, якому телекомпанія продовжує надавати ефір, щоб підняти рейтинг. 14 січня 1977 Фінч помер від серцевого нападу. За цю роль Фінч був посмертно нагороджений «Оскаром», який отримала його вдова Елета. Фінч — один з п'яти акторів, номінованих на «Оскар» посмертно (до нього були Джеймс Дін, Спенсер Трейсі і Массімо Троізі, після — Хіт Леджер), і один із двох (другий — Хіт Леджер), хто його отримав. Крім того він став першим австралійським актором, що отримав «Оскар». За цей же фільм Фінч отримав «Золотий глобус».

Фінч був тричі одружений. Його першою дружиною стала балерина українського походження Тамара Чінарова[5] (шлюб тривав з 1943 по 1959 роки). Після розлучення він одружився з Іоланде Тернер (1959—1965). Другий шлюб теж закінчився розлученням, у 1973 році Фінч одружився втретє. Від трьох шлюбів у нього було четверо дітей.

У 1980 році журналістка Елен Данді (англ. Elaine Dundy) опублікувала біографію Finch, bloody Finch: A biography of Peter Finch.

• Фінч // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Peter Finch's Gravesite
• Пітер Фінч на National Film and Sound Archive^{[недоступне посилання з квітня 2019]}