Піткерн

Острови мають статус заморської території Великої Британії, керованої британським верховним комісаром у Новій Зеландії; існує місцевий орган самоврядування — однопалатна Рада острова, що складається з 10 членів (5 із них обираються загальним голосуванням, 5 — призначаються, все строком на один рік). Столиця — Адамстаун — єдине селище.

Карта островів

Піткерн складається з 5 островів вулканічного і коралового походження: Гендерсон, Дюсі, Сенді, Оено і Піткерн. Загальна площа островів 47 км², з них найбільший — Гендерсон (37,3 км²). Острів Піткерн — єдиний населений острів, вулканічний за походженням (вулкани, які мають до 335 м у висоту, давно згасли), з крутими кручами та сильно порізаною береговою лінією. Розміри — 3 × 1,5 км, площа 4,6 км². Решта островів нежилі через відсутність прісної води, хоча на острові Гендерсон виявлені сліди діяльності полінезійців.

Клімат островів — субтропічний морський. Середньомісячні температури становлять в середньому від +18 °C у серпні (зима) до +24 °C в лютому (літо). Липень і серпень — найбільш сухі місяці і найкращий час для відвідин островів.

Примітка: При визначенні загальної площі островів Піткерн (46,5 км²) враховують загальну площу атола Дюсі (3,9 км²) через його обриси (атол Дюсі має круглу форму, лагуна знаходиться всередині атола).

Адамстаун — столиця Островів Піткерн

Чисельність — 69 осіб (2013) — переважно англо-полінезійські метиси, нащадки заколотників з судна «Баунті». Через обмеженість придатних для ведення сільського господарства площ і можливості розвитку туризму (відсутність аеропорту і жвавих морських маршрутів), молодь емігрує до Нової Зеландії, тому чисельність населення острова майже не змінюється (у 2001 р. — 47 осіб). Жителі сповідують релігію адвентистів сьомого дня.

Офіційна мова — англійська, але населення говорить на піткернській мові, яка є змішанням таїтянської та англійської мов XVIII століття, вона повна місцевих ідіом, які роблять її майже незрозумілою для сторонніх.

Мешканці острова, 1916

Вважається, що острови Дюсі і Гендерсон були вперше відкриті європейцем 26 січня 1606 року. Це був португальський мореплавець Педро Фернандес де Кірос. Він назвав ці острови La Encarnación (втілення) і San Juan Bautista (Св. Іоанна Хрестителя), відповідно. Проте, деякі дослідники висловлюють сумніви з приводу того, які саме острова відвідав і назвав цими назвами Кірос, припускаючи, що насправді ім'ям La Encarnación він назвав острів Гендерсон, а San Juan Bautista — Піткерн.

Острів був вдруге відкритий в 1767 р. Філіпом Картеретом, командиром британського шлюпа «Суоллоу» («Ластівка»), і названий островом Піткерн за іменем сина морського офіцера, який перший помітив землю. Унаслідок сильного прибою Картерет не зробив спроби висадитися, але він зауважив струмок, що стікав із кручі, і багату рослинність на височинах.

Уперше острів був заселений в 1790 році бунтівною командою корабля «Баунті» і таїтянками, яких моряки відвезли на цей острів. Через кілька років на острові відбулися трагічні події, пов'язані з повстанням таїтян-чоловіків, які були слугами білих моряків. У 1808 році острів відвідав корабель під командуванням капітана Фолджера, згідно зі звітом якого

…Приблизно через шість років після того, як вони висадилися тут, їх слуги напали на них і вбили всіх англійців, крім оповідача (Алека Сміта — прим.), і він був важко поранений. У ту ж ніч Таїтянські вдови повстали і вбили всіх своїх земляків…[1].

Згідно з іншими даними, після цих подій у живих залишилися моряки Джон Адамс, Вільям Маккой, Едвард Янг і Меттью Квінтана. Маккой і Квінтана навчилися гнати самогон і влаштовували п'яні бешкети. У підсумку в 1799 році Адамс і Янг вбили Квінтана, який приставав до їхніх дружин і погрожував вбити їхніх дітей, а Маккой потонув сам. У 1800 році Янг помер від астми, але встиг навчити неписьменного Адамса читати і писати[2][3].

У 1808 році на острові налічувалося 8 жінок, 1 чоловік (Джон Адамс, він же Алік Сміт), 25 дітей, у тому числі 24 дитини змішаного походження і 1 дівчина — чистокровна таїтянка[1].

Адамс керував громадою до своєї смерті в 1829 році. Жінки починали народжувати дуже рано, як в шлюбах, так і позашлюбні, і населення острова швидко зростало. У 1823 році до колонії приєдналися Джон Баффет і Джон Еванс, які одружилися з місцевими дівчатами. У 1828 році на острові поселився Джордж Ноббс, який став пастором. У 1831 році Лондон прийняв рішення переселити піткернців на Таїті, у результаті чого протягом двох місяців 12 осіб померли, а 65 остров'ян повернулися.

У 1832 році на острів прибув пуританин Джошуа Гілл. Він видав себе за представника англійських властей і фактично встановив диктатуру, а також заборонив гнати спиртний напій. У 1838 році обман розкрився і Гілл був вигнаний з острова, а новим лідером став Ноббс[2].

У 1838 році острів був офіційно оголошений британською колонією. На ньому було введено демократичне управління шляхом виборів до магістрату. Голосувати могли всі чоловіки й жінки, що народилися на острові або провели на ньому понад 5 років. Таким чином, Піткерн став першою територією у складі Британської імперії, де було введено виборче право для жінок.

У 1856 році все населення острова площею в 4,6 км², що страждало до того часу від перенаселення через високу народжуваність, переселилося на безлюдний острів Норфолк, однак через деякий час частина жителів повернулася. Сьогодні на Норфолку живе набагато більше нащадків моряків «Баунті» (близько 1000 осіб), ніж на Піткерні.

З 1870 року островом протягом 37 років управляв Джеймс Маккой, який народився на Піткерні, але провів деякий час в Англії. Його переобирали 22 рази поспіль. У 1904 році на острові було запроваджено оподаткування. Після відкриття Панамського каналу в 1914 році острів регулярно відвідують кораблі, оскільки Піткерн виявився на прямому шляху від каналу до Нової Зеландії.

Пік чисельності населення — 233 людини — був досягнутий в 1937 році, після чого населення скорочувалося через еміграції до Нової Зеландії.

Острів Гендерсон

Практично всі віряни зараз належать до церкви Адвентистів сьомого дня, населення острова перейшло з англіканства в адвентизм ще в 1890-х роках.

Родючий ґрунт островів Піткерн дозволяє культивувати різні види овочів і фруктів, такі як цитрусові, цукровий очерет, дині, банани, ямс і бобові культури. Місцеві жителі цієї крихітної економічної зони активно використовують бартер і обмінюються один з одним дарами моря, продуктами, вирощеними на особистій ділянці або предметами кустарного виробництва. Основна ж стаття доходів — продаж на острові колекційних поштових марок, меду і продукції кустарного виробництва суднам, що проходять повз, курс яких лежить з Великої Британії в Нову Зеландію через Панамський канал. Торгівля ускладнюється тим, що острів має порізаний рельєф і там відсутні порт або злітна смуга, тому всі торговці користуються баркасами для того, щоб доплисти до суден. Іноді, якщо дозволяє погода, острів відвідують туристи з дослідницьких суден, що проходять повз островів. Економічно активне населення становить 35 осіб (за даними на 2011 рік). Для всіх жителів віком від 16 до 65 років обов'язковими є громадські роботи (в основному по утриманню доріг). Електрика на острові виробляється газовими та дизельними генераторами.

Валюта — новозеландський долар, рівний 100 центам. Немає жодних організацій, здатних зробити обмін валюти. Кредитні карти й туристичні чеки також практично неможливо використовувати. Зважаючи на відсутність ресторанів і кафе, чайові залишаються на розсуд гостя в усіх сферах — від найму човна або катера, до придбання провізії. З 1988 року карбуються колекційні монети, фактично не використовуються.

• 
  Церква
• 
  Торгівля на острові
• 
  Житло місцевих жителів
• 
  Школа
• 
  Корабель "Claymore II" біля острова
• 
  Вид з моря на затоку Баунті
• 
  Морський порт Адамстауна
• 
  Човниковий док

• Транспорт Піткерну

• Сувенірні монети Островів Піткерн