Пічужкін Михайло Сергійович
Михайло Сергійович Пічужкін (21 січня 1925, місто Чита, тепер Російська Федерація — 21 лютого 2002, місто Київ[1]) — український партійний і радянський діяч, урядовець. Постійний представник Ради Міністрів УРСР при Раді Міністрів СРСР. Член ЦК КПУ в 1966—1971 р і у 1980—1990 р. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1971—1980 р. Депутат Верховної Ради УРСР 7—9-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань. Народний депутат СРСР у 1989—1991 р.
| Михайло Сергійович Пічужкін | |
|---|---|
 | |
| Народився |
21 січня 1925 Чита, Далекосхідна область, РСФРР, СРСР |
| Помер |
21 лютого 2002 (77 років) Київ, Україна |
| Громадянство |
 СРСР →  Україна |
| Діяльність | державний діяч, політик |
| Alma mater | Московський енергетичний інститут (1953) |
| Заклад | АрселорМіттал Кривий Ріг |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Посада | Постійний представник Ради Міністрів УРСР при Раді Міністрів СРСР. |
| Військове звання | лейтенант |
| Партія | КПУ |
| Нагороди |
       Медаль «За бойові заслуги»  |
Біографія
Народився в родині залізничника. Деякий час проживав у місті Ашхабаді Туркменської РСР.
У 1942—1946 роках — служба у Радянській армії. Учасник німецько-радянської війни з 1943 року, учасник радянсько-японської війни 1945 року. Служив навідником, командиром гармати 9-ї батареї 247-го гвардійського артилерійського полку 110-ї гвардійської стрілецької дивізії.
Після демобілізації продовжив навчання в середній школі робітничої молоді.
У 1953 році закінчив Московський енергетичний інститут.
У 1953—1957 роках — начальник зміни кисневого цеху, механік, начальник цеху, заступник головного механіка Криворізького металургійного заводу імені Леніна Дніпропетровської області. У 1957—1962 роках — секретар партійного комітету Криворізького металургійного заводу імені Леніна.
У 1962—1965 роках — 2-й секретар Криворізького міського комітету КПУ Дніпропетровської області.
У 1965—1967 роках — 1-й секретар Криворізького міського комітету КПУ Дніпропетровської області.
У 1967 — 12 квітня 1974 року — 2-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КПУ.
У 1974—1976 роках — 1-й заступник голови Комітету народного контролю Української РСР.
У 1976 — 20 березня 1991 р. — постійний представник Ради Міністрів Української РСР при Раді Міністрів СРСР.
З 1991 року — на пенсії у місті Києві, де й помер.
Делегат XXIII з'їзду Компартії України, XXIV з'їзду Компартії України, XXV з'їзду Компартії України, XXVI з'їзду Компартії України, XXVII з'їзду Компартії України.
Депутат Верховної Ради Української РСР 7-го скликання, 8-го скликання, 9-го скликання від Павлоградського виборчого округу Дніпропетровської області. Голова Комісії Верховної ради Української РСР з питань торгівлі.[2]
Нагороди та відзнаки
- орден Леніна
- орден Жовтневої Революції
- два ордени Трудового Червоного Прапора (19.07.1958,)
- два ордени Дружби народів
- два ордени Червоної Зірки (10.03.1945, 11.09.1945)
- орден Вітчизняної війни 1-го ст. (1985)
- медаль «За бойові заслуги» (20.10.1944)
- медалі
- Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (20.01.1975)
- Почесний громадянин Кривого Рогу (1987).[3]
Примітки
- КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 21 лютого 2002 р. N 209 Про витрати, пов'язані з похованням колишнього Постійного представника Ради Міністрів УРСР при Раді Міністрів СРСР Пічужкіна М.С.
- ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР від 14.07.1971 № 18-VIII Про обрання Комісії Верховної Ради Української РСР по торгівлі
- Рішення Х сесії Криворізької міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області XIX скликання від 18.03.1987
Література
- Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.