Пію іржастокрилий

Пію іржастокрилий[2] (Synallaxis hellmayri) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae)[3]. Ендемік Бразилії. Раніше вважався єдиним представником монотипового роду Іржастокрилий пію Gyalophylax, однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження був переведений до роду Пію (Synallaxis)[4]. Вид названий на честь австрійського орнітолога Карла Едуарда Геллмайра[5].

?
Пію іржастокрилий

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Горнерові (Furnariidae)
Рід: Пію (Synallaxis)
Вид: Пію іржастокрилий
Біноміальна назва
Synallaxis hellmayri
Reiser, 1905

Ареал поширення виду      Імовірно поширений     Осілий
Синоніми
Gyalophylax hellmayri
Посилання
Вікісховище: Synallaxis hellmayri
Віківиди: Synallaxis hellmayri
ITIS: 563234
МСОП: 22702344

Опис

Довжина птаха становить 18-19 см, вага 25-26 г. Забарвлення переважно коричнювато-сіре, на горлі велика чорна пляма, живіт світліший, охристий. Крила темно-бурі, покривні пера крил контрастні, рудувато-кашатнові. Хвіст довгий, чорнуватий. Хвіст чорнуватий, довгий і східчастий. Очі оранжево-жовті. Дзьоб відносно великий, міцний.

Поширення і екологія

Іражастокрилі пію поширені на сході Бразилії, від північного сходу Піауї, заходу Пернамбуку, півночі Баїї до крайньої півночі Мінас-Жерайсу. Вони живуть в сухих саванах і чагарникових заростях каатинги, зустрічаються на висоті від 200 до 400 м над рівнем моря. Живляться безхребетними, яких шукають в опалому листі. Гнізда великі, кулеподібні з трубкоподібним входом. Вхід до гнізда покритий колючками кактусів, зокрема Pilosocereus gounellei, що ускладнює проникнення до нього хижаків. Всереднині гніздо встелюється рослинними волокнами. В кладці 2-3 блискучих, зеленуватих яйця. Насиджують кладку і логлядають за пташенятами і самички, і самці.

Примітки
  1. BirdLife International (2020). Synallaxis hellmayri.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 січня 2022.
  4. Derryberry, E.P.; Claramunt, S.; Derryberry, G.; Chesser, R.T.; Cracraft, J.; Aleixo, A.; Pérez-Emán, J.; Remsen Jr, J.V. та ін. (2011). Lineage diversification and morphological evolution in a large-scale continental radiation: the Neotropical ovenbirds and woodcreepers (Aves: Furnariidae). Evolution 65 (10): 2973–2986. PMID 21967436. doi:10.1111/j.1558-5646.2011.01374.x.
  5. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 188. ISBN 978-1-4081-2501-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.