П'ятирічки Південної Кореї

Перший п'ятирічний економічний план (1962-1966) був розроблений Верховною Радою Національної Перебудови - вищим органом управління Південної Кореї в 1961-1963 роках.

Перший план включав початкові кроки на шляху побудови ефективної промисловості. Був зроблений акцент на розвиток таких галузей, як виробництво електроенергії, мінеральних добрив, нафтохімічна промисловість, цементна промисловість.

Другий п'ятирічний план (1967 - 1971) передбачав модернізацію промисловості та розвиток насамперед галузей, здатних виробляти продукцію, що до цього імпортувати: виробництво сталі, машинобудування, хімічну промисловість.

Третя п'ятирічка (1972-1976) ознаменувалася бурхливим розвитком експортно-орієнтованої економіки, перш за все важкої і хімічної промисловості, в тому числі машинобудування, електроніки, кораблебудування і нафтопереробки.

У четверту п'ятирічку (1977-1981) країна стала виробляти продукцію, конкурентоспроможну на світових ринках. Стратегічні напрямки включали наукоємні високотехнологічні галузі: машинобудування, електроніку і кораблебудування, хімічну промисловість. В результаті важка і хімічна промисловість зросли на 51,8% в 1981 році, частка експорту у виробництві збільшилася до 45,3%.

Під час П'ята республіка Південної Кореї, президентом Республіки Корея став Чон Ду Хван, соратник генерала Пак Чон Хі, який визначив дві основні мети в соціально-економічній сфері: 1) перетворення Республіки Корея в «суспільство справедливості» і 2) побудова «демократичної і процвітаючої держави». Метою економічного розвитку став добробут народу. Тому п'ятирічка 1982-1986 рр. іменувалася «П'ятий п'ятирічний план економічного і соціального розвитку». Однією з основних завдань нового п'ятирічного плану стало поліпшення якості життя народу, а також стабілізація економіки, на відміну від колишніх п'ятирічок з їх орієнтацією на зростання показників виробництва. У той же час, зростання економічних показників в цей час було співрозмірно з економічним зростанням попередніх п'ятирічок. Щорічний приріст ВВП в П'яту п'ятирічку становив 7,5%. За роки П'ятої п'ятирічки вдалося домогтися скорочення зростання цін на споживчі товари до рівня 3,5% на рік, а зовнішньоторговельний баланс країни вперше за всю її історію став практично бездефіцитним. У 1982 р обсяг експорту та імпорту склав 21,85 і 24,25 млрд доларів, а в 1986 р - 34,72 і 31,58 млрд доларів відповідно. Південній Кореї вдалося домогтися середнього щорічного зростання обсягів експорту в 10,2%, причому половину його склала продукція важкої і хімічної промисловості. До 1986 державний борг Республіки Корея скоротився на 2,3 млрд доларів у порівнянні з попереднім роком і склав 44,5 млрд доларів.

Основними цілями шостий п'ятирічки були визначені завдання стабілізаційного характеру, тобто закріплення і розвиток результатів попередніх економічних досягнень. Крім того, йшлося про необхідність зміцнення економічної самостійності та стабільності країни, підвищення суспільного добробуту і гармонії. План також ставив завдання надання більшої свободи економічної діяльності і активнішого виходу на зовнішній ринок. З іншого боку, передбачалося надавати допомогу тим галузям економіки, які відчували труднощі, перш за все в сфері конкурентоспроможності товарів.

Завдання Шостого п'ятирічного плану були в цілому перевиконано: при запланованому темпі зростання ВВП в 8,2% Південній Кореї вдалося досягти рівня в 9,8%.

Сьомий п'ятирічний план був реалізований під час президентства Кім Ен Сам, але розроблявся при колишньому президенті Ро Де У. Основні цілями цього плану були: поліпшення і стабілізація досягнутих результатів і вирівнювання непропорційних елементів економіки. Конкретними завданнями були визначені: підвищення рівня конкурентоспроможності південнокорейських товарів на світовому ринку, ролі Республіки Корея в світовій економічній системі, ролі громадських економічних інститутів (при збереженні пріоритету у розвитку ринкової економіки) і підвищення якісного рівня добробуту південнокорейських громадян. Рівень приросту ВНП був визначений в 7%.

Як і в період П'ятої Республіки, в економічному розвитку країни Ро Де У акцентував увагу на підвищенні ролі фінансово-промислових корпорацій чеболь. Так, в 1989 р на 50 найбільших південнокорейських чеболів доводилося 73,4% всього товарообігу, а частка 30 найбільших чеболів в хімічній і важкій промисловості стала складати близько 49%.