П'єр Варіньон
П'єр Варіньо́н (фр. Pierre Varignon, *1654, Кан — †23 грудня 1723, Париж) — французький математик і механік[3]. Основний внесок Варіньон здійснив у статику (теоретична механіка). Поряд із Лопіталем, Варіньон був одним з перших пропагандистів диференціального числення у Франції.
П'єр Варіньон | |
---|---|
фр. Pierre Varignon | |
| |
Народився |
1654 Кан, Франція |
Помер |
23 грудня 1723 Париж, Франція |
Місце проживання | Париж |
Країна | Франція |
Діяльність | математик, католицький священник, фізик, професор |
Alma mater | Університет Кан Нижня Нормандія |
Галузь | математика |
Заклад | Коллеж Чотирьох Націй, Колеж де Франс[1] і Паризький університет |
Звання | професор математики |
Ступінь | член Паризької АН |
Науковий керівник | Ніколя Мальбранш[2] |
Відомі учні | Рене Антуан Реомюр |
Членство | Лондонське королівське товариство, Французька академія наук і Прусська академія наук |
Відомий завдяки: | роботами із статики, розвинув поняття моменту сили і вивів теорему, що отримала його ім'я |
Нагороди | |
П'єр Варіньон у Вікісховищі |
Біографічні дані
Народився в місті Кан. Вивчав філософію і математику. Варіньон готував себе до релігійної діяльності, але, вивчаючи твори Евкліда і Декарта, захопився математикою і механікою. Праці Варіньона присвячені теоретичній механіці, аналізу нескінченно малих, геометрії, гідромеханіки та фізики. Наприкінці 17 і на початку 18 століття Варіньон керував видавництвом «Журналу вчених» (фр. Journal des savants), в якому поміщали свої роботи щодо обчислення нескінченно малих брати Бернуллі Якоб і Йоганн.
З 1688 року — професор математики в Колежі Мазаріні, з 1704 — в Колеж де Франс.
Наукові здобутки
Головні заслуги Варіньона відносяться до теоретичної механіки, а саме до геометричної статики. У 1687 році Варіньон представив в Паризьку АН працю «Проект нової механіки» (фр. Projet d'une nouvelle mécanique), у якій сформулював правило паралелограма сил, розвинув поняття моменту сил і подав геометричне доведення фундаментальної теореми статики про те, що момент рівнодіючої двох збіжних сил дорівнює сумі моментів складових сил відносно тієї ж точки (теорема Варіньона).
У 1725 році в Парижі було видано трактат Варіньона «Нова механіка або статика» (фр. Nouvelle mécanique, ou Statique), що являє собою систематичний виклад вчення про складання і розкладанні сил, про моменти сил і правила оперування ними. Цей виклад майже без змін зберігся в підручниках зі статики до нашого часу.
Вивчав рівновагу і рух рідини. Дав пояснення закону Торічеллі.
В геометрії Варіньон вивчав різні спеціальні криві, зокрема ввів термін «логарифмічна спіраль»[4]. Написав підручник з елементарної геометрії (фр. Eléments de mathématiques), виданий у 1731 році.
Бібліографія
- Projet d'une nouvelle mécanique 1687 (або 1689)
- Nouvelles conjectures sur la pesanteur 1690
- Nouvelle mécanique, ou Statique 1725[5]
- Éclaircissements sur l'analyse des infiniment petits et sur le calcul exponentiel des Bernoulli 1725
- Traité du mouvement et de la mesure des eaux jaillissantes 1725
- Eléments de mathématiques 1731
Див. також
Примітки
- Список професорів Колеж де Франс
- Математична генеалогія — 1997.
- TU Freiberg: Pierre Varignon, aus dem Lexikon bedeutender Mathematiker
- Spirale logarithmique. (фр.)
- Digitalisierte Werke von Varignon Архівовано 18 вересня 2011 у Wayback Machine. — Оцифрований примірник в Страсбурзькому університеті
Література
- Боголюбов Алексей Николаевич. Математики. Механики. Биографический справочник. — Киев : «Наукова думка», 1983. — С. 91. — 50 000 прим. (рос.)
Посилання
- www.mechanismen.be — Varignon
- Антоніо Гутьєррес Varignon- und Wittenbauer-Parallelogramme з «Geometry Step by Step from the Land of the Incas»