Гійом де Лопіталь

Гійом де Лопіталь
фр. Guillaume de L'Hôpital
Народився 1661(1661)
Париж
Помер 2 лютого 1704(1704-02-02)
Париж
Країна  Франція[1]
Діяльність математик
Alma mater Французька академія наук
Галузь математика
Заклад Французька академія наук
Науковий керівник Йоганн Бернуллі
Членство Французька академія наук
Відомий завдяки: Правило Лопіталя
Рід Q3065826?
У шлюбі з Marie-Charlotte de Romilley de La Chesnelayed
 Гійом де Лопіталь у Вікісховищі

Гійом Франсуа Антуан де Лопіталь (фр. Guillaume François Antoine de L'Hôpital; 1661, Париж — 2 лютого 1704, Париж) — французький математик, член Французької Академії Наук. Автор першого друкованого підручника з диференціального числення (1696), в основу якого були покладено лекції швейцарського вченого Й. Бернуллі[2].

Життєпис

Лопіталь народився в аристократичній родині. Його батько, Ан-Александер де Лопіталь, був лейтенант-генералом королівської армії, комте (граф) Сан-Месме і перший скваєр герцога Гастона Орлеанського. Мати Елізабет Гобелін, дочка Клода Гобеліна, інтенданта королівської армії, державного радника.

Лопіталь залишив військову кар'єру через слабкий зір і ще з дитинства почав вивчати математику. Деякий час він був у колі Ніколя Малебранша в Парижі і 1691 року він зустрів там молодого Йоганна Бернуллі, який був у Франції і згодився на додачу до своїх лекцій з математичного аналізу давати приватні уроки Лопіталю в його маєтку Укку. 1693 року Лопіталя було прийнято до Французької Академії Наук, а пізніше він двічі був її віце-президентом[3]. Серед його досягнень були визначення довжини дуги логарифмічної кривої[4], один із роз'язків задачі про брахістохрону і відкриття зворотної точки сингулярності на евольвенті плоскої кривої в околиці точки перегину точки перегину[5].

  • Analyse des infiniment petits pour l'intelligence des lignes courbes
  • Traité analytique

Див. також

Примітки
  1. віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса — 1999.
  2. Лопіталь Гийом Франсуа Антуан. vseslova.com.ua. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 січня 2012.
  3. Юшкевич, с. 270.
  4. Невідомий йому розв'язок вже був відомий Джеймсу Ґреґорі (1670–1671).
  5. Ця сингулярність є загостренням другого роду при якому обидві гілки є опуклими з одного боку. Це поняття було описано в листі Лопіталя Йогану Бернуллі в травні 1694 року. Юшкевич, с. 275.

Джерела
  • А.П. Юшкевич (ред), Історія математики від найдавніших часів до початку 19 століття, том 2, Математика 17 століття (рос). Москва, Наука, 1970
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.