Радивоє Огнянович

Радивоє Огнянович (сербохорв. Radivoje Ognjanović, нар. 1 липня 1933, Строшинці) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Радивоє Огнянович
Особисті дані
Народження 1 липня 1933(1933-07-01) (88 років)
  Строшинці, Королівство Югославія
  Белград, Королівство Югославія
Зріст 179 см[1]
Вага 75 кг[1]
Громадянство  Югославія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
?–1951 «Срем»  ? (?)
1951–1953 «Партизан» 10 (1)
1953–1961 «Раднички» (Белград) 162 (61)
1961–1962 «Партизан» 9 (1)
1962–1963 «Црвена Звезда» 11 (2)
1963–1964 «Штурм» (Грац)  ? (?)
1964–1965 «Базель»  ? (?)
1965–1966 «Гренхен»? (?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
? Югославія U-20 1 (0)
? Югославія (B) 4 (0)
1957–1959 Югославія 5 (1)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1982–1984 Камерун
1989–1992 Кот-д'Івуар
1993–1994 Китай U-23

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував виступами за команду «Срем», а 1951 року перейшов у столичний «Партизан».

У 1952 році він виграв Кубок Югославії з «Партизаном», але закріпитись у белградській команді не зумів і 1953—1961 роках виступав у іншому столичному клубі «Раднички» (Белград). Відіграв за нову команду наступні сім сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі белградських «Радничок», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,38 голу за гру першості.

У 1961 році він повернувся в «Партизан», з яким у першому ж сезоні виграв національний чемпіонат, втім основним гравцем не став і незабаром перейшов до їх головного конкурента, клубу «Црвена Звезда», де втім теж не закріпився.

У 1963 році він виїхав до Австрії, де став гравцем «Штурма» (Грац), з яким став переможцем другого дивізіону країни, після чого поїхав до Швейцарії, де і грав до завершення кар'єри у клубах «Базель» та «Гренхен».

Виступи за збірні

Залучався до складу молодіжної збірної Югославії.

17 листопада 1957 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у відбірковому матчі до чемпіонату світу 1958 року проти Румунії (2:0). Завдяки цій перемозі югославська збірна виграла свою групу відбору і вийшла на «мундіаль». На самому чемпіонаті світу 1958 року у Швеції Огнянович зіграв у двох матчах: з Парагваєм (3:3), в якому забив свій перший і єдиний матч за збірну, що дозволив зіграти внічию та вийти в чвертьфінал. В тому матчі Радивоє теж взяв участь, але його збірна програла 0:1.

Останній раз зіграв за збірну 26 квітня 1959 року в матчі Кубка Центральної Європи проти Швейцарії (5:1), а всього ж протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у формі головної команди країни 5 матчів, забивши 1 гол.

Кар'єра тренера

1982 року, після невдалого виступу збірної Камеруну на чемпіонаті світу, Радивоє очолив цю команду, змінивши Жана Венсана і привів команду до перемоги на Кубку африканських націй 1984 року у Кот-д'Івуарі, а також керував командою на Олімпійських іграх 1984 року у Лос-Анджелесі, до африканці не вийшли з групи

Згодом протягом 1989—1992 років очолював тренерський штаб клубу збірної Кот-д'Івуару, з якою вийшов на Кубок африканських націй 1990 року в Алжирі, втім на турнірі команда виступила невдало і не вийшла з групи.

Останнім місцем тренерської роботи була олімпійська збірна Китаю, головним тренером якої Радивоє Огнянович був з 1993 по 1994 рік.

Титули і досягнення

Як гравця

Як тренера

Примітки
  1. Playerhistory.com (ред.). Radivoje Ognjanović (порт.). Процитовано 2 giugno 2010.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.