Радиш Мирослав Дмитрович
Миросла́в Дми́трович Ра́диш (21 жовтня 1910, с. Іллінці Снятинського повіту (нині Снятинського району Івано-Франківської області) — 1956, м. Нью-Йорк, США) — маляр і театральний декоратор родом зі Снятинщини (Галичина).
Мирослав Дмитрович Радиш | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
21 жовтня 1910 с. Іллінці, Снятинський повіт, Австро-Угорщина | |||
Смерть | 6 червня 1956 (45 років) | |||
м. Нью-Йорк, США | ||||
Національність | українець | |||
Країна | Австро-Угорщина → ЗУНР → Польща → УРСР → США | |||
Діяльність | художник | |||
|
Життєпис
Народився 21 жовтня 1910 року в селі Іллінцях Снятинського повіту (нині Снятинський район, Івано-Франківська область) в родині залізничника. Згодом батьки Мирослава оселилися в Коломиї, де він закінчив українську гімназію.
У 1934–1937 роках навчався в Познанській школі мистецтв на відділі декорації, а згодом у Вільно в Університеті Стефана Баторія на відділі мистецтва[1].
У 1940–1944 роках був головним сценічним декоратором Львівського оперного театру. За цей час оформив 12 опер, 5 оперет і 20 п'єс. Серед останніх особливо визначалося оформлення п'єс Миколи Куліша «Мина Мазайло» і «Народний Малахій».
Від 1945 року в еміграції в Німеччині, де був сценічним декоратором Ансамблю українських акторів під орудою Володимира Блавацького.
У 1950 році переїжджає до США й оселяється в Нью-Йорку. Оформлює декілька сценічних вистав режисера Йосипа Гірняка. Багато праці вклав у власну мистецьку студію для дітей і молоді.
Член управи Об'єднання митців-українців в Америці (ОМУА)[2].
Брав участь у численних групових виставках у Львові, Мюнхені та низці міст США, а також мав кілька індивідуальних виставок[3]; оформлював різні культурні та національні заходи[1].
6 червня 1956 року несподівано помер від розриву серця у Нью-Йорку[1]. Там таки видана посмертно монографія «Радиш» (1966).
Родина
Дружина Оксана Міяковська — визначна діячка української еміграції, багаторічний секретар УВАН, з якою Мирослав Радиш мав двох синів[1].
Примітки
- В Ню Йорку помер відомий артист-маляр Мирослав Радиш // «Свобода», ч. 109, 9 червня 1956 — С. 1.
- «Щоби муза не вмерла» // «Свобода», ч. 131, 22 травня 1952. — С. 3.
- Кивелюк В. «Мирослав Радиш» // «Свобода», ч. 58, 26 березня 1954. — С. 3; світлина картини «Залізнична станція»
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9.
Посилання
- Radysh, Myroslav // Internet Encyclopedia of Ukraine; gallery of works (англ.)
- М. Бутович «Мирослав Радиш» // «Свобода», ч. 113, 15 червня 1956. — С. 3.
- В. Лесич «Про райсвіт Радишевого пензля» // «Свобода», ч. 125, 3 липня 1956. — С. 3.
- В. Барка «„Мадонна“ Радиша» // «Свобода», ч. 127, 6 липня 1956. — С. 3; світлина Мирослава Радиша.
- 21 жовтня. Пам'ятні дати // «Укрінформ», 21 жовтня 2015.