Раймонд Ассо

Народився в Ніцці, Франція, в неблагополучній сім'ї. Коли йому виповнилося 15 років, батьки відправили його до Марокко. Першим бажанням Ассо було борознити моря і океани. З 1916 по 1919 роки він був «пастухом на марокканських рівнинах». Досягнувши вісімнадцяти років, він поступає в спаги, а потім разом з армією вирушає в Туреччину і Сирію. У 1923 році Раймонд залишає військову службу і повертається в Ніццу; де відсутність постійного заняття і непосидючий характер в 1924 році приводять його до Парижу. У Парижі Раймонд Ассо змінив безліч професій. Він працював пастухом, службовцем, керівником на фабриці, шофером та менеджером в нічному клубі. Так саме про цей період Ассо згадував:

«Ще я був безробітним і навіть контрабандистом.»

Коли йому виповнилося тридцять, його охопило смутне почуття своєї непотрібності, Ассо говорив:

«Я не соромлюся сказати це: саме ремесло контрабандиста повернуло мені упевненість в собі. Я раптом зрозумів, що в мені ще залишилося щось потрібне.»

Можливість довести собі це, була надана одним детективом, у якого Раймонд служив секретарем. Детектив запропонував Раймону зробити фільм.

Треба було витягнути з трьох машинописних сторінок матеріал для роману, який потім буде екранізований. Якщо вірити оповіданням, до справи доклав руку Асельбе — під таким псевдонімом виступав автор книги, по виходу якої, через десять років був поставлений «Дядько з Антверпена», фільм Верба Алагре; в якому прекрасно зіграла молода і прекрасна Симона Синьйоре. Раймон Ассо написав пісню для однієї з сцен фільму. Дізнавшись про це, хтось сказав йому: «У вас є дані» — і послав Раймона до музичного видавця Міларскі.

У 1930-х Раймонд Ассо писав пісні для Марі Дюба (фр. Marie Dubas) у тому числі («Le Fanion de la Légion», «Mon légionnaire»). У 1935 році він зустрів Едіт Піаф (фр. Edith Piaf). Едіт тоді виступала на вулиці, після того, як їй довелося піти з кабаре «Жерніс» (фр. le Gerny's), оскільки був убитий його власник — Луї Лепле (фр. Louis Leplée). Ассо став для Піаф більше, ніж просто партнер. Раймонд Ассо взяв на себе кар'єру співачки і написав для неї декілька пісень. Раймонд виступаючи її наставником, вчив її культурі і як правильно одягатися, добре писати та читати. Разом з Маргарит Монно, яка стала постійним композитором Едіт Піаф, він створив оригінальний репертуар, викроєний спеціально для Піаф, унікальний досвід, що відбиває її. Французька співачка стала його коханою і музою. А 26 березня 1937року він організовує виступ Едіт в мюзик-холі «АВС». До війни, Ассо написав ряд хітів для Едіт Піаф з музикою Маргарит Монно: «Un jeune homme chantait» (1937), «Elle fréquentait la rue Pigalle» (1939), «Paris — Méditerranée» (1938), «C'est lui que mon cœur a choisi» (1938) та ін. У серпні 1939 року Раймонд Ассо був призваний в французьку армію через початок Другої світової війни і його співпраця з Піаф закінчилося.

Після війни Ассо продовжував писати пісні для інших артистів, включаючи Люсьєн Деліль, Марселя Мулуджи і Рене Леба. 1950-ті роки були плідним періодом для поета. Йому принесли комерційний успіх такі пісні, як «Y'a tant d'amour» (у виконанні Рене Леба) і «Un petit coquelicot», яка була написана для Марселя Мулуджи. Ассо писав пісні для багатьох французьких зірок епохи:

• Ів Монтан («Ninon, ma ninette»)
• Катрін Соваж («Berceuse pour demain», «Mon coeur battait», «Mon ami m'a donné», «Mais les vrais amoureux»)
• Жан Бретоньє («C'est tant pis, c'est tant mieux»)
• Одетт Лор («Je suis nerveuse»)
• Тіно Россі («Mon printemps», «O ma mie o ma Mireille»)
• Андре Дассарі («Des pays merveilleux»)

Раймонд Ассо також написав декілька музичних історій для дітей, такі як «La légende du Père — Noël» («The Legend of Father Christmas») Наприкінці свого життя Раймонд Ассо відійшов від написання пісень. У період з 1962 по 1968 роки він був адміністратором суспільства авторів, композиторів і музичних видавців, яке засноване в Франції, організації колективного управління авторським правом (фр. Société des auteurs, compositeurs et éditeurs de musique) SACEM.

Раймонд Ассо помер 24 жовтня 1968 року у віці 67 років, залишивши незгладимий слід в історії французької пісні. Його останніми словами були:

«Я повертаюся до тебе, Едіт.»

• Évangiles, Asso, Raymond — dessins de Jean Boullet, Paris, Éditions du Trois-Mâts, 1947
• Récréation, Asso, Raymond, Paris, Nouvelles éditions Méridian, 1952
• Le Sixième évangile, Asso, Raymond, C. R. Denoel, Paris, 1950
• La légende du Père-Noël — conte: Livre-disque, Asso, Raymond, Musique de Claude Valéry, France Adès — Le Petit ménestrel
• Silhouettes (1952)
• Chansons d'hier et d'aujourd'hui (1953)
• Le joli Noël du petit ressort de montre (1959)

• Mon amant de la Coloniale (1936)
• Mon légionnaire (1937)
• Un jeune homme chantait (1937)
• J'entends la sirène (1937)
• Le Chacal (1937)
• Le contrebandier (1937)
• Le mauvais matelot (1937)
• Partance (1937)
• Tout fout l'camp (1937)
• Le fanion de la Légion (1938)
• Paris-Méditerranée (1938)
• C'est lui que mon cœur a choisi (з Полем Колліном) (1938)
• Le grand voyage du pauvre nègre (1938)
• Les marins ça fait des voyages (1938)
• Madeleine qu'avait du coeur (1938)
• Elle fréquentait la rue Pigalle (1939)
• Je n'en connais pas la fin (1939)
• Le petit monsieur triste (1939)
• Les deux copains
• Browning
• On danse sur ma chanson (1940)
• C'est l'histoire de Jésus
• La java du bonheur du monde
• Y'a tant d'amour (1950)
• Comme un petit coquelicot (1952)
• Ninon, ma ninette 1954
• Berceuse pour demain (1955)
• Mon cœur battait (1956)
• Mon ami m'a donné
• Mais les vrais amoureux
• C'est tant pis, c'est tant mieux (1954)
• Je suis nerveuse (1955)
• Mon printemps '1956)
• O ma mie o ma Mireille
• Des pays merveilleux
• Un petit bouquet de violettes
• Si les tambours (1963)
• La chanson du Marsupilami (1960)

1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563