Рамон Магсайсай

Рамон дель Фієрро Магсайсай (ісп. Ramon del Fierro Magsaysay, 31 серпня 1907 — 17 березня 1957) — державний і політичний діяч Філіппін. Обіймав посаду президента країни з 1953 по 1957 рік.

Рамон Магсайсай
ісп. Ramon del Fierro Magsaysay
Народився 31 серпня 1907(1907-08-31)[1][2][3]
Ібаd, Центральний Лусон, Філіппіни
Помер 17 березня 1957(1957-03-17)[4][1][3] (49 років)
Астуріас, Себу, Центральні Вісаї, Вісайські острови, Філіппіни
Поховання Північне кладовище (Маніла)d
Країна  Філіппіни
Діяльність політик, інженер
Alma mater Університет Хосе Рісаляd
Учасник Друга світова війна
Посада Президент Філіппін, міністр національної оборони Філіппінd і член Палати представників Філіппінd
Партія Націоналістична партіяd
Конфесія католицька церква
Батько Exequiel Magsaysayd[5]
Мати Perfecta Quimson Magsaysayd[5]
У шлюбі з Лус Магсайсайd
Діти Ramon Magsaysay, Jr.d
Автограф
Нагороди

Ім'я Рамона Магсайсая носить премія, часто звана азійським аналогом Нобелівської премії.

Біографія

Народився в місті Іба на острові Лусон, де став вчителем. Хоча більшість філіппінської політичної еліти було іспанського походження, Магсайсай належав до малайської меншості[6]. Він отримав торговельну освіту в 1933 році і став генеральним менеджером транспортної компанії у Манілі. Під час Другої світової війни Рамон командував партизанським загоном на острові Лусон, потім був призначений військовим губернатором у своїй рідній провінції коли Сполучені Штати висадили десант на Філіппінах.

1 вересня 1950 року президент Ельпідіо Кіріно призначив Рамона міністром оборони країни (до 28 лютого 1953, потім 1 січня — 14 травня 1954 року). Хоча Магсайсай був лібералом, Націоналістична партія підтримала його на президентських виборах проти Кіріно в 1953 році. Магсайсай обіцяв реформи в кожному секторі філіппінського життя, він був дуже популярним серед населення за свою непідкупність і боротьбу з корупцією.

В області зовнішньої політики Магсайсай дотримувався проамериканського курсу і виступав проти поширення ідей комунізму в часи холодної війни. При ньому Філіппіни стали членом СЕАТО[7]. Втім, з комуністичними повстанцями з Хукбалахапа він вів не тільки збройну боротьбу, але і переговори (через свого посланця Бенігно Акіно-молодшого).

До закінчення строку повноважень як президента Рамон Магсайсай загинув в авіакатастрофі[8], його змінив на посаді віце-президент Карлос П. Гарсія.

Похований на Північному кладовищі в Манілі. Приблизно 2 мільйони людей відвідували державні похорони Магсасая 22 березня 1957 року[9][10][11].

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Find a Grave — 1995.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Магсайсай Рамон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Geni.com — 2006. — 175000000 екз.
  6. Mirokoto (8 листопада 2007). Ilocano Pride: Our Ilocano Presidents.
  7. Ramon Magsaysay – president of Philippines.
  8. Gleeck, Jr., Lewis E. (1993). The Third Philippine Republic: 1946–1972. Quezon City: New Day Publishers. с. 190. ISBN 971-10-0473-9.
  9. Zaide, Gregorio F. (1984). Philippine History and Government. National Bookstore Printing Press.
  10. Townsend, William Cameron (1952). Biography of President Lázaro Cárdenas.       See the SIL International Website at:   Establishing the Work in Mexico.
  11. Carlos P. Romulo and Marvin M. Gray: The Magsaysay Story (The John Day Company, 1956, updated — with an additional chapter on Magsaysay's death — re-edition by Pocket Books, Special Student Edition, SP-18, December 1957)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.