Організація Договору Південно-Східної Азії

Договір колективного захисту Південно-Східної Азії (Договір Південно-Східної Азії, англ. Southeast Asia Collective Defense Treaty), або Манільський договір (Манільський пакт) про створення організації СЕАТО підписаний 8 вересня 1954. 2 грудня 1954 ратифікаційну грамоту вніс Таїланд. 1 лютого 1955 його ратифікував Сенат США, а 4 лютого підписав Президент США. У підсумку, 19 лютого 1955 ратифікаційні грамоти внесли всі інші країни, які підписали документ, проте офіційно організація СЕАТО з'явилася в 1956.

У 1959 у СЕАТО з'явилися свої прапор та емблема.

Девіз СЕАТО: єдність, мир, прогрес (англ. Unity, Peace, Progress).

Австралійський бомбардувальник «Авро Лінкольн» бомбить позиції малайських повстанців, 1950

В СЕАТО входили:

•  Австралія
•  Велика Британія
•  Нова Зеландія
•  Пакистан (до 1973)
•  США
•  Таїланд (до 1975)
•  Філіппіни
•  Франція (до 1974).

Партнерами СЕАТО по діалогу були:

•  Південна Корея (відправляла війська до В'єтнаму),
•  Південний В'єтнам (на момент підписання договору входив у Французький Союз разом з Камбоджею, у 1975 Республіка В'єтнам припинила своє існування).

Блок підтримав втручання США в громадянську війну у В'єтнамі, але вже незабаром після початку активного втручання (1965) в організації стали виявлятися ознаки кризи, пов'язаної із загостренням протиріч між її учасниками, а пізніше почався процесом ослаблення міжнародної напруженості.

З моменту підписання договору зацікавленість Франції постійно зменшувалася — з 1965 перестала брати участь у сесіях Ради, потім відмовилася від участі у військовій діяльності СЕАТО, а в 1973 заявила про припинення з 30 червня 1974 фінансової участі в організації, таким чином остаточно покинувши лави її членів.

Зацікавленість у членстві Великої Британії в СЕАТО була більшою, однак стала знижуватися після надання незалежності Малайї в 1957, створення в 1963 з Малайї, Сінгапуру, Сабаху (Північного Борнео) та Сараваку Федерації Малайзії, але, особливо, після індонезійсько-малайзійського конфлікту 1963—1966.

Відділення в 1971 від Пакистану його східної частини та проголошення на цій території незалежної Народної Республіки Бангладеш позбавило Ісламабад сенсу брати участь в організації, і 7 листопада 1973 Пакистан вийшов з СЕАТО.

Після виведення американських військ з В'єтнаму авторитет СЕАТО різко впав. Зниження зацікавленості в договорі було викликано тим, що СЕАТО виявився не в змозі бути ефективним як організація колективної безпеки.

У 1975 блок офіційно покинув Таїланд, що сталося через прихід до влади в інших країнах Індокитаю комуністів (перемога Північного В'єтнаму над Південним, прихід до влади в Кампучії «червоних кхмерів» у квітні 1975, повалення комуністичними повстанцями монархії в Лаосі в грудні того ж року). В обстановці загального зміцнення позицій комуністичних сил в Південно-Східній Азії, Рада міністрів СЕАТО прийняв рішення (вересень 1975) про підготовку до розпуску цієї організації за взаємною згодою країн-учасниць.

У 1976 оголошено про «возз'єднання» В'єтнаму, а 30 червня 1977 СЕАТО формально розпущена.

• АНЗЮК
• АНЗЮС (Тихоокеанський пакт безпеки)
• НАТО
• ОАД
• СЕНТО (Багдадський пакт)
• Війна у В'єтнамі
• Громадянська війна в Лаосі
• Громадянська війна в Камбоджі

• Велика Радянська енциклопедія, видання третє, М., стор 476.
• Мерзляков Н. С. СЕАТО, М, 1958.
• Радянський енциклопедичний словник.
• Klaus Brollinger: NATO, CENTO, SEATO, OAS: imperialistische Paktsysteme, Berlin 1964. (нім.)
• Kai Dreisbach: USA und ASEAN. Amerikanische Aussenpolitik und regionale Kooperation in Südostasien vom Vietnamkrieg bis zur Asienkrise, Trier 2004, ISBN 3-88476-656-2. (нім.)
• Herman Kinder og Verner Hilgemann. Munksgaards atlas verdenshistorie bind 2. Munksgaard, 1991:239. Шаблон:Da icon
• Thorsten Thurèn, Kold krig og fredelig sameksistens.Munksgaard, 1978:158. Шаблон:Da icon
• Wah Kin Chin, Suryadinata Leo. Michael, Leifer Selected Works on Southeast Asia. (англ.)

• Офіційний текст Манільського договору 1954 (англ.)
• Seidler: Die SEATO. Dresden 2004 (Hausarbeit) (нім.)
• rulers.org (англ.)