Маніла

Місто заснував іспанський конкістадор Мігель Лопес де Легаспі 24 червня 1571 року. Ця дата вважається офіційною датою заснування міста, однак поселення існувало вже з 1258 року. Це місце багатьох історичних архітектурних пам'яток, більшість з яких побудована в 16-17 століттях.

Щодо Маніли можна багаторазово повторювати слова «вперше або перший на Філіппінах», у тому числі перший університет (1590),[8] вежа маяка (1846), система водопостачання (1878), готель (1889), електрика (1895 р.), океанаріум (1913),[9] фондова біржа (1927), естакада (1930-ті роки), зоопарк (1959), підземний пішохідний перехід (1960),[10] наукова середня школа (1963),[11] міський університет (1965), і система швидкісного транспорту (1984; також вважається першою системою швидкісного транспорту в Південно-Східній Азії).[12]

Згідно з переписом 2015 року, населення міста становило 1 780 148 осіб, що робить його другим за чисельністю населення містом на Філіппінах. Маніла — найбільш густонаселене місто у світі, 41 515 осіб на км² у 2015 році. Район 6 має найвищу щільність населення (68 266 жителів на км²), за ним слідують Район 1 (64 936) і Район 2 (64 710). Район 5 є найменш густонаселеним районом (19 235).

Щільність населення Маніли перевищує щільність населення Колкати (24 252 особи на км²), Мумбаї (20 482 особи на км²), Парижа (20 164 особи на км²), Дакки (29 069 осіб на км²), Токіо (10 087 жителів на км²), Шанхая (16 364 особи на км²) та його найбільш щільного району, Нанше (56 785 жителів на км²).

З моменту створення постійного іспанського поселення Маніла вважається найбільшим містом Філіппін, унаслідок чого місто є політичною, комерційною та церковною столицею країни. Його населення різко збільшилося після перепису 1903 року, оскільки населення переміщувалось із сільських районів в міста і селища. Згідно з переписом 1960 року, Маніла стала першим філіппінським містом, яке подолало позначку в один мільйон (більш ніж у 5 разів більше жителів, ніж 1903 року).

Місто продовжувало зростати, поки чисельність населення не стабілізувалась на рівні 1,6 млн осіб і після перепису 1990 року змінюється то в бік зменшення, то в бік збільшення. Це явище може бути пов'язане з вищими темпами зростання передмість і вже дуже високою щільністю населення міста. Таким чином, Маніла продемонструвала зниження частки столичного населення з 63 % у 1950-х роках до 27,5 % 1980 року[13], а потім до 13,8 % 2015 року. Набагато більше місто Кесон-Сіті незначно перевершило населення Маніли 1990 року й згідно з переписом 2015 року вже налічує на 1,1 мільйона жителів більше. На національному рівні очікувалось, що до 2020 року населення Маніли обжене міста з більшими територіями, такі як Калоокан і Давао.[14]

Місцевою мовою є філіппінська, заснована переважно тагальською мовою прилеглих районів, і ця форма розмовної тагальської мови в Манілі, по суті, стала мовою спілкування на Філіппінах, поширившись по всьому архіпелагу через засоби масової інформації. Англійська — мова, яку найбільш широко використовують в освіті, бізнесі та в повсякденному житті в Метро Маніла і на Філіппінах.

Багато літніх жителів все ще розмовляють базовою іспанською мовою, яка раніше була обов'язковим предметом у навчальному плані філіппінських університетів і коледжів. Багато дітей японського, корейського, індійського та іншого походження також говорять вдома на мовах своїх батьків, крім англійської або філіппінської для повсякденного використання. Місцевий варіант південноміньської мови переважно використовується китайсько-філіппінською громадою міста. Згідно з даними Бюро імміграції, із січня 2016 року до травня 2018 року на Філіппіни прибуло 3,12 мільйона громадян Китаю.[15]

Унаслідок культурного впливу Іспанії Маніла є переважно християнським містом. Станом на 2010 рік католики становили 93,5 % населення, за ними слідували прихильники Філіппінської незалежної церкви (2,4 %); Церкви Христа (1,9 %); різні протестантські церкви (1,8 %); і буддисти (1,1 %). Представники ісламу та інших релігій становлять 1,4 % населення.[16]

Маніла є місцем видатних католицьких церков і релігійних установ. У межах міста розташовано 113 католицьких церков; 63 вважаються головними святинями, базиліками або соборами.[17] Манільський собор є резиденцією римсько-католицької єпархії Маніли та найстарішою церквою в країні.[18] Крім собору, у місті є ще три базиліки: базиліка Чорного Самарянина, базиліка Святого Лоренцо Руїса і мала базиліка Сан-Себастьян. Церква Сан-Агустін в Інтрамуросі є об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО і є однією з двох повністю кондиціонованих католицьких церков у місті.

У Манілі також є інші парафії, розташовані по всьому місту, причому деякі з них відносяться до іспанського колоніального періоду, коли місто служило базою для численних католицьких місій як на Філіппінах, так і в Азії та за її межами.

Кілька основних протестантських конфесій розташовані в місті. Парафіяльний собор св. Стефана є частиною єпископальної церкви Філіппінської єпархії Центральних Філіппін.

У місті багато буддистських і даоських храмів, які належать китайській громаді. Мечеть Масджид аль-Дахаб є найбільшою мечеттю у Великий Манілі. Члени індійської громади мають великий індуїстський храм у місті та сикхську гурдвару на проспекті Організації Об'єднаних Націй.

• 
  Манільський собор
• 
  Мала базиліка Сан-Себастьян, єдина суцільносталева церква в Азії.[19]
• 
  Церква Сан-Агустін в Інтрамуросі, об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО
• 
  Базиліка Святого Лоренцо Руїса

Злочинність в Манілі зосереджена в бідних районах, де процвітають наркоманія і банди. Злочинність в місті також безпосередньо пов'язана зі змінною демографією та унікальною системою кримінального правосуддя. Незаконна торгівля наркотиками — головна проблема міста. В одному тільки Метро Маніла 92 % підлітків стикалися з незаконним обігом наркотиків.[20]

З 2010 до 2015 року Маніла мала другий за величиною показник злочинності на Філіппінах (54 689 випадків або в середньому близько 9 100 випадків на рік). 2017 року поліцейський округ Маніли (MPD) повідомив про зниження числа злочинів на 38,7 %, з 5 474 випадків 2016 року до 3 393 2017 року.[21] Ефективність розкриття злочинності в MPD також підвищилася, причому шість-сім злочинів з десяти були розкриті міською поліцією.

Маніла має тропічний саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена), що межує з тропічним мусонним кліматом (Am за класифікацією кліматів Кеппена). Разом з іншою частиною Філіппін Маніла лежить повністю в тропіках. Її близькість до екватора означає, що температура повітря є високою круглий рік, особливо в денний час, рідко опускаючись нижче 19 °C і не піднімаючись вище 39 °C. Екстремальні температури коливалися від 14,5 °C 11 січня 1914 року[22] до 38,6 °C 7 травня 1915 року.[23]

Рівень вологості, як правило, дуже високий протягом всього року, що робить температуру більш спекотною, ніж вона є. Маніла має виразний прохолодний сухий сезон з кінця листопада до початку березня і відносно тривалий вологий сезон, який охоплює період, що залишився, з дещо прохолоднішими температурами в денний час. У сезон дощів дощить рідко весь день, але за короткий період випадає дуже багато опадів. Тайфуни зазвичай відбуваються з червня до вересня.[24]

• Сесіліо Апостол (1877—1938) — філіппінський поет.

• Official Website of the City of Manila
• Encyclopedia Britannica — Manila (англ.)