Раміз Алія

Раміз Алія (алб. Ramiz Alia; 18 жовтня 1925, Шкодер 7 жовтня 2011, Тирана) — керівник Албанії з 1985 до 1992 року, обіймав посади президента країни і 1-го секретаря ЦК Албанської партії праці. Ще за життя, бувши важкохворим, його призначив своїм наступником Енвер Ходжа.

Раміз Алія
алб. Ramiz Alia
алб. Ramiz Alia
2-й Президент Албанії
30 квітня 1991  9 квітня 1992
Попередник Хаджі Леші
Наступник Салі Беріша
Файл:Partia e Punës e Shqipërisë.svg 2-й Перший Секретар ЦК Албанської Партії Праці
13 квітня 1985  5 травня 1991
Попередник Енвер Ходжа
Наступник Посаду скасовано
Народився 18 жовтня 1925(1925-10-18)
Шкодер, Албанія
Помер 7 жовтня 2011(2011-10-07) (85 років)
Тирана, Албанія
Відомий як політик
Країна Албанія
Національність албанці
Політична партія Албанська партія праці
Релігія Іслам сунітського толку або атеїзм
Підпис

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

У 20-річному віці Алія вступив до молодіжного комуністичного руху. Під покровительством Ходжі він зробив швидку кар'єру. Після Другої світової війни очолював албанську молодіжну комуністичну організацію, потім навчався в СРСР. В 1961 році став членом Політбюро ЦК Албанської партії праці. Ходжа обрав Алію з кількох причин. Передусім, Алія був активним послідовником його політики «спирання на власні сили» (на противагу тим, хто шукав союзу з Югославією Тіто). Крім того, до нього прихильно ставилася дружина Ходжі, Неджміє Ходжа, яка мала вплив у партії навіть після смерті чоловіка.

Прийшовши до влади, Алія почав вживати нерішучих спроб децентралізації економічної системи та цінових реформ у деяких секторах. Він також дозволив низку публічних дискусій про суспільні проблеми Албанії, а також дискусії між діячами культури. За нього припинилися масові репресії, але зберігався жорсткий ідеологічний контроль. У 1986 та 1989 роках були проведені широкі амністії політичних в'язнів. Алія вживав спроб налагодження відносин із зовнішнім світом (за його попередника Албанія була цілком ізольованою країною), зокрема, з Грецією, Італією, Туреччиною та Югославією. Албанці дістали можливість здійснювати туристичні поїздки за кордон.

Наприкінці 1980-их років, в результаті заохочуваних Алією дискусій у ЗМІ про проблеми країни, загострились суперечності між прихильниками жорсткої лінії й реформаторами. 9 грудня 1990 року в місті Тирана почалась демонстрація студентів, які вимагали скасування однопартійної системи. До 11 грудня число учасників демонстрації досягло 3000 чоловік. Алія зустрівся зі студентами й пообіцяв їм вжити подальших заходів з демократизації.

У новорічному зверненні Алія пообіцяв, що новий 1991 рік стане поворотним моментом в економіці країни. Однак саме з цього часу починається масова еміграція албанців за кордон, в першу чергу до Італії, яка не припиняється досі.

Того самого, 1991 року, процеси демократизації в Албанії вийшли з-під контролю уряду. На противагу Албанській партії праці вихідцями з півночі країни була створена Демократична партія Албанії. 3 квітня 1992 року Алія пішов у відставку. Пізніше його було заарештовано за звинуваченням у зловживанні службовим становищем і засуджено до 9 років ув'язнення. Фактично пробув у в'язниці близько 2 років, оскільки був звільнений повстанцями під час заворушень, спрямованих проти нового президента Салі Беріші та проти організаторів «фінансових пірамід», і відтоді до відповідальності не притягався. Жив у самотності на своїй дачі.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.