Рейд 95-ї бригади

Першими боями в ході рейду стали бої за визволення Лисичанська. Згідно з планом операції, підрозділи 95 оаембр мали провести рейдові дії і вийти на південні околиці міста і з півдня почати зачистку. 24-та бригада мала це зробити з півночі. Разом з 95 оаембр по двох напрямках з півдня заходив батальйон НГУ «Донбас», здійснював зачистку Лисичанська в напрямі до центру[7]. На підступах до Лисичанська було кілька укріпрайонів, побудованих за всіма правилами військової інженерії, — дотами, замаскованими вогневими позиціями, переходами та комунікаціями[6].

За два дні до початку штурму Лисичанська були відправлені розвідники для виявлення опорних пунктів бойовиків. Розвідники виявили блок-пост, про який раніше нічого не було відомо[8].

19 липня підрозділи 95 оаембр пішли в наступ. Першим знищили той блокпост, який виявили розвідники[8].

Передовому загону поставили завдання заволодіти стратегічно важливою висотою. З першого разу висоту не вдалось здобути, бійці змушені були відступити[8].

Бій тривав кілька годин. Згодом прибуло підкріплення, поранених евакуювали в тил. Виснажений боєм противник на той час почав залишати свої позиції. Бойове завдання, поставлене перед крилатою піхотою, було виконане[9].

Після цього десантники взяли під контроль нафтопереробний завод, не допустивши його знищення бандитами[10]. Бій тривав від обіду до самого вечора. В бою 19 липня загинули 5 десантників і близько 40 було поранено[11].

Під час зачистки Лисичанська десантники ледь не потрапили в добре підготовлену засідку. Бойовики мали намір прикритись житловим будинком. Однак БРДМ найманців було вчасно виявлено і знищено.

У Лисичанську було захоплено значні запаси зброї та боєприпасів: протипіхотні міни і фугаси та багато іншого. Відповідно до маркувань і дат це спорядження було передане бойовикам з Росії. Також десантники захопили броньовану вантажівку, яка стала у нагоді під час подальшого рейду[6].

У цілому, під Лисичанськом десантники забезпечували прохід інших військ, що рухались слідом за 95-ю бригадою[12].

Місцеве населення у селах під Лисичанськом привітно зустрічало визволителів.

	То була найбільша радість за весь час моєї служби. Коли місцеві бачили, що їдуть бетеери з українською символікою, то бігли назустріч. По дорозі розгортали звідкись добуті синьо-жовті прапори, натягали через голови вишиванки. Шикувалися вздовж дороги, плескали, кричали "Слава Україні!", "Дякуємо, що прийшли!", гімн співали. І так сотні людей у більш як десяти селах.
— Василь Боднар, старшина 95-ї окремої аеромобільної бригади Збройних сил[13].

У рейд на Савур-Могилу 27 липня десантники 95 оаембр вирушили зі свого базового табору на північ від Артемівська. Вийшовши на трасу Харків — Ростов рухались до с. Луганське, яке вони обійшли з півночі через Миронівський. Далі підрозділи десантників за Дебальцевим звернули з траси Харків-Ростов і почали рух на південь.

Маршрут пролягав через населені пункти Рідкодуб[14], Стіжківське, Стіжкове, Контарне, північні околиці Шахтарська. В районі с. Гірне відбувся бій за блокпост[15].

Блок-пост поблизу залізничного переїзду спочатку був знищений першою групою. Проте коли тим самим маршрутом йшла друга група, на неї влаштували засідку. Засідку теж було знищено. Через добу підрозділи десантників повторно проходили повз блок-пост і зруйнували його дощенту. Цей блок-пост знаходився на важливій трасі Н21, якою надходили підкріплення до бойовиків[6].

Після цього група продовжила рух на південь, біля с. Тернове повернувши на південний схід. Біля с. Петровського розташували польовий табір[15].

Зовнішні відеофайли
	1. Рейд десантників на Савур-Могилу // ЦТРС, 6 серпня 2014
	2. ВДВ - крилата піхота армії // Еспресо, 2 серпня 2017

Зранку 28 липня підрозділи 95 оаембр разом з підрозділами 30 омбр висунулись у визначені райони для штурму кургану Савур-Могили[16]. Загони 95-ї бригади у взаємодії з 1-ю БТГр 30 обмр провели штурм та захоплення кургану Савур-Могила. Попереду йшли танково-механізовані підрозділи, за ними аеромобільні. Бій тривав близько 2 годин. 30-та омбр втратила 2 БМП, одна підірвалась на міні, другу підбили. Штурмові групи обстрілювали з «Градів» бойовики і росіяни[17].

Позиції на висоті мали бути передані БТГр «Колос» 51 омбр. Піхотинці утримували Савур-могилу з 21:00 вечора 28 липня до 4:00 ранку 29 липня. Але через сильний артилерійський обстріл з російської території підрозділам 51 омбр довелось відступити.[18]. За інформацією ДПСУ, вогневу підтримку терористів під Савур-могилою здійснювали російські військові з району села Новоолександрівське. Установки «Град» стріляли з російської території з відстані 200—300 метрів від кордону[19].

Після штурму Савур-Могили, наступним етапом рейду стала участь десантників в операції виведення заблокованих на кордоні українських підрозділів. У цій операції брали участь БТГр 95 оаембр, БТГр та реактивний артилерійський дивізіон 30-ї механізованої бригади, ротна тактична група 72-ї механізованої бригади, окремі сили та засоби 3-го полку спеціального призначення. Всього в ході операції брали участь 1611 військовослужбовців[16].

Першим випробуванням у цій операції стало визволення Степанівки.

Завдяки вдалій атаці з північно-західного напрямку двох механізованих, одної танкової роти 30-ї омбр було зламано опір ворога. За годину-півтори українські війська зайняли південно-західну частину населеного пункту. Одразу почались обстріли з боку Дмитрівки, Маринівки та території РФ. Декілька днів українські війська витратили на остаточну зачистку Степанівки[17].

Захопили трофеї — два танки бойовиків[20].

У боях за визволення та зачистку Степанівки і в результаті обстрілів, станом на 29 липня підрозділи ЗСУ втратили 2 танки і 2 БТРи[21].

Також в боях за визволення Степанівки брали участь підрозділи ДУК Правий сектор[22].

Після цього українські війська визволили Маринівку[17].

Остаточно Степанівка та Маринівка були визволені 1 серпня[23].

Протягом дня 6 серпня батальйони 95 оаембр та 30 омбр перейшли в наступ в районі населених пунктів Латишеве та Розсипне[24].

6 серпня заблоковані підрозділи почали виходити з оточення. Для цього використовували наведену переправу через р. Міус за 3 км на північ від Дмитрівки. У зв'язку з труднощами (притоплений міст, темрява, погано підготовлений особовий склад) вирішено шукати брід[16].

Підрозділи 95 оаембр, разом з 30 омбр встановили контроль над переправою на р. Міус за 19 км від кордону з РФ. Під час переправи ворог постійно обстрілював українські підрозділи, зокрема, і з території РФ. Декілька разів росіяни розбивали переправу вогнем артилерії[6][25].

Танкісти зайняли панівну висоту для прикриття переправи. Її утримували два дні, допоки всі підрозділи не переправились через річку. Після цього танкісти залишили свої позиції[20].

Протягом 6-7 серпня на правий берег р. Міус було виведено до 5 батальйонів зі складу 24-ї, 51-ї, 72-ї та 79-ї бригад ЗСУ та Державної прикордонної служби, які обороняли державний кордон. Це близько 3 тисяч осіб та понад 250 одиниць техніки. Втрати за весь період операції (один тиждень) — 74 поранених та 11 загиблих. Безпосередньо під час виходу втрат не було [26].

Блокпости до переправи виставив 3-й батальйон 30 омбр для охорони маршруту. Після успішної переправи підрозділи 95 оаембр і 30 омбр вирушили в напрямку на Міусинськ[17].

Наступним етапом рейду стала участь підрозділів 95 оаембр в створенні коридору на ділянці Степанівка — Красний Луч — Червона Поляна — Лутугине для ізоляції бойовиків від надходження підкріплень з території РФ[16].

Українські підрозділи — БТГр 95 оаембр і 1 БТГр 30 омбр[16] перебували в складному становищі. Бойовики розташовували свої РЗВО в житлових кварталах міст, терикони використовувались для позицій артилерії[20].

Під час боїв за Красний Луч і Міусинськ відбулись перші бойові зіткнення між підрозділами ЗСУ (95 оаембр і 30 омбр) з регулярними підрозділами ЗС РФ. Просуваючись на північ, БТГр 95 оаембр перерізала автошлях між Красним Лучем та Антрацитом. Цією дорогою йшло постачання бойовиків. Десантники виставили блокпости на загрозливих напрямках. Назустріч 95 оаембр зі сторони Красної Поляни висунулась 2 БТГр 30 омбр, замкнувши зовнішнє коло оточення[16].

10 серпня підрозділи 95 оаембр[27] вийшли з району Красний Луч-Антрацит і, пройшовши по тилах противника в напрямі на Дебальцеве, повернулись у вихідний район біля Слов'янська.

Загалом протягом рейдових дій було подолано понад 400 км, із них 170 км з боями[16].

Підрозділи зазнали втрат як в особовому складі, так і в техніці. Відомо про 13 загиблих воїнів-десантників.

До місць початкової дислокації повернулося лише 40 % одиниць техніки. За свідченнями учасників рейду, жодної справної одиниці техніки ворогу не було здано[10].

У серпні 2015 року з'явився трейлер до майбутнього фільму «Рейд», присвячений подіям рейду та ситуації, що склалась до і під час російського вторгнення в серпні[30].

Робота над «Рейдом» тривала з кінця липня 2015 року та була завершена 11 жовтня того ж року. Фільм зняли Центральна телерадіостудія Міністерства оборони України («Військове телебачення України») у партнерстві з кінокомпанією Film.ua.

Прем'єра телефільму «Рейд. Сила нескорених» відбулась 12 жовтня 2015 року в київському кінотеатрі «Україна»[31]. Телевізійна прем'єра відбулась 14 жовтня 2015 року, у День захисника України, в ефірі ряду загальнонаціональних каналів.