Рейпольський Іван Миколайович

Іва́н Микола́йович Рейпо́льський (1789— 23 вересня (5 жовтня) 1863, Харків[1]) — український лікар-патолог і терапевт, професор Харківського університету.

Життєпис

Походив із духовного звання. Закінчив Харківський колегіум.

У 1810 р. вступив до Імператорської Медико-хірургічної академії, де закінчив курс у 1814 р.

По закінченні навчання служив в Новоград-Волинському госпіталі.

Від вересня 1814 р. служив в Луцькому військовому госпіталі, від квітня 1815 р. — в Рязанському піхотному полку, від серпня 1817 р. — в 1-му єгерському полку, від березня 1819 р. — в Одеському піхотному полку, від квітня 1821 р. — в 39-му єгерському полку.

У жовтні 1822 р. — ординатор в Сімферопольському дивізійному госпіталі.

27 січня 1823 р. звільнений з військового відомства і визначений в Харківський університет ад'юнктом патології і терапії. Від 17 лютого 1826 р — екстраординарний професор. З 6 квітня 1829 р. був секретарем медичного факультету.

У 1832 р, викладав також ботаніку.

У 1831-1835 рр. завідував кафедрою патології, терапії та клініки.[2]

Читання лекцій в Харківському університеті Рейпольскій закінчив в 1836—1837 навчальному році. Решту часу свого життя був лікарем в навчальних закладах Харкова.

Рейпольський працював над питаннями холери, отруєнь, зокрема оливом. На університетському акті 1831 року прочитав доповідь «Про холеру», у якій навів спостереження зі своєї власної практики в Харкові і Курську щодо властивостей хвороби та її лікування.

У 1823 році видав у Харкові посібник з ветеринарії «Новітнє накреслення природної історії, що вбирає в себе докладний і цікавий опис ссавців тварин, з корисними господарськими зауваженнями і лікуванням хвороб домашньої худоби».

Примітки

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.