Рейсс Ігнатій Станіславович

Ігнатій Станіславович Рейсс
Ім'я при народженні Натан Маркович Порецький
Псевдо Людвіг, Ганс Еберхардт, Штеффі Брандт
Народився 1899(1899)
Підволочиськ, Галичина, Австро-Угорщина
Помер 4 вересня 1937(1937-09-04)
поблизу Лозанни, Швейцарія
Громадянство  Австро-Угорщина,
 Польща
Діяльність революціонер, шпигун
Знання мов польська
Партія ВКП (б)
У шлюбі з Ельза Берно (1898–1976)
Діти син Роман (н. близько 1926)
Нагороди

Ігнатій Станіславович Рейсс (справжнє ім'я — Натан Маркович Порецький) (1899 — 4 вересня 1937) — діяч ЧК-ОГПУ-НКВС, видатний розвідник, неповерненець, відкрито виступив проти сталінізму. Вбитий спецгрупою НКВС у Швейцарії.

Ранні роки

Народився у містечку Підволочиськ в Австро-Угорщині в єврейській родині. Початкову освіту отримав разом зі старшим братом у Львові. Вищу освіту здобув на юридичному факультеті Віденського університету [1]. Зі львівських часів мав ряд друзів, які згодом стануть радянськими розвідниками. У роки Першої світової війни відвідав Лейпциг, де зустрічався з німецькими соціалістами. У 1918 р повернувся в рідне містечко, працював на залізниці. Старший брат Порецького був убитий в 1920 року під час радянсько-польської війни[2].

У 1919 році Порицький примкнув до комуністичного руху в Польщі, працював в Комінтерні. У 1920 році відвідав Москву, де одружився, вступив в РКП (б) і незабаром став співробітником ВЧК.

Кар'єра в ЧК-ОГПУ-НКВС

В 1920–1922 рр. працював у Львові, поширюючи нелегальну літературу. У 1922 році був заарештований та засуджений до 5 років в'язниці. Під час конвоювання втік і через Краків перебрався до Німеччини[3]. В 1922–1929 рр. працював переважно в Західній Європі — в Берліні, Відні, Амстердамі. Контактував з багатьма радянськими розвідниками-нелегалами, в тому числі Яковом Блюмкіним, Василем Зарубіним, Шандором Радо, а також Яном Берзіним. На прохання Ріхарда Зорге займався підготовкою нелегалки Хеди Массінг[4]. У 1927 році Порецькому було доручено створення розвідувальної мережі у Великій Британії[джерело не вказане 3394 дні].

В 1929–1932 рр. працював в Москві, офіційно в польській секції Комінтерну. Потім до 1937 р базувався в Парижі. В липні 1937 був відкликаний в СРСР, але, знаючи долю багатьох дипломатів, співробітників ІНО НКВС, військових аташе, які повернулися в СРСР, вважав за найкраще залишитися у Франції.

17 липня 1937 виступив у французьких газетах з відкритим листом, що викривав політику Сталіна (насамперед масові розстріли) з лівих позицій. «Тільки перемога соціалізму звільнить людство від капіталізму та Радянський Союз від сталінізму», — писав Рейсс[5]. Після цього він з дружиною та сином втік до глухого швейцарського села Фінот кантону Вале, де переховувався близько місяця. Потім сім'я Порецького вирушила до Терріте кантону Во, а Рейсс 4 вересня вирішив зустрітися з нелегалкою Елізабет Шільдбах, своєї знайомої ще по Лейпцигу, в Лозанні. Поворот Рейсса вітав Лев Троцький, який отримав від нього відомості про підготовлюваний замах.

Загибель

6 вересня дружина Порецького дізналася з газет, що вночі 4 вересня на дорозі з Лозанни в Пуллі був знайдений труп чоловіка з чехословацьким паспортом на ім'я Ганса Еберхарда. Це був Рейсс, убитий спеціально висланою з Москви групою агентів НКВС під керівництвом С. М. Шпігельгласа. За свідченням О. Орлова, «коли Сталіну доповіли про „зраду“ Рейсса, він наказав Єжову знищити зрадника, разом з його дружиною та дитиною. Це мало стати наочним застереженням усім потенційним неповерненцям»[6]. Рейсса вбив агент НКВС Борис Афанасьєв (Атанасов), у групі був і Володимир Сергійович Правдін.[7]

В 1960 році Рейсс був реабілітований.

Нагороди

Див. також
  • Чарівність зла

Примітки
  1. Reiss, Ignatius. Project Chronos. Процитовано September 8, 2010.
  2. Poretsky, Elisabeth K. Our Own People: A Memoir of «Ignace Reiss» and His Friends. London: Oxford University Press, 1969. Pp. 7-26.
  3. Poretsky, Elisabeth K. Указ. соч. Pp. 27-36.
  4. Massing, Hede. This Deception. New York, 1951. P. 98.
  5. Письмо Н.Рейсса в ЦК ВКП(б)
  6. Орлов А. М. Тайная история сталинских преступлений. Ликвидация чекистов
  7. Alexander Orlov, The Secret History of Stalin's Crimes. Random House, 1953

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.