Релятивістські частинки

Релятивістські частинки — це частинки, які рухаються зі швидкостями, що наближаються до швидкості світла (так звані релятивістські швидкості). Для них стають важливими ефекти теорії відносності, у першу чергу залежність енергії від швидкості , де маса спокою частинки,  — її швидкість. При цьому імпульс частинки задається формулою . Кінетична енергія релятивістської частинки перевищує або дорівнює подвоєній енергії спокою .[1] Звідси випливає (враховуючи перетворення Лоренца), що швидкість релятивістської частинки складає 86.6 або більше відсотків від швидкості світла .

Ультрарелятивістськими називаються частинки, у яких кінетична енергія набагато більше енергії спокою. Граничним випадком є частинки з масою спокою і . Енергія такої частинки пов'язана з його імпульсом співвідношенням . Такі безмасові частинки (фотон, гравітон, глюон та інші) завжди релятивістські, тому що існують, тільки рухаючись зі швидкістю світла.

Народження релятивістських частинок при взаємодії релятивістського протона з молекулами атмосфери.

Відповідно до теорії відносності, час життя нестабільних релятивістських частинок розтягується і визначається формулою: . Де  — час життя частинки, що покоїться. Процеси взаємодії релятивістських частинок мають характерну особливість: рух народжених частинок або розсіювання частинок в такій взаємодії відбувається переважно вперед — в напрямку налітаючої релятивістської частинки.

У астрофізиці важливе значення мають релятивістські електрони, що виникають при прискоренні в космічних електромагнітних полях і утворюють синхротронне випромінювання. (Наприклад, синхротронне випромінювання утворюють нейтронні зорі). Масивні релятивістські частинки утворюються в спеціальних прискорювачах елементарних частинок. Розігнані на прискорювачах пучки релятивістські частинки використовують в експериментальній фізиці елементарних частинок.

Ще одне джерело релятивістських частинок — радіоактивний розпад атомних ядер (бета-розпад).

При русі в середовищі зарядженої релятивістської частинки зі швидкістю, що перевищує швидкість світла в цьому середовищі, виникає так зване випромінювання Вавілова-Черенкова.

Примітки

  1. Большой энциклопедический словарь «Физика», М., 1998, с. 635
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.