Рене Магрітт

Рене́ Маґрі́тт (фр. René Magritte; 21 листопада 1898, Лессін, провінція Ено, Бельгія — 15 серпня 1967, Брюссель, Бельгія) — бельгійський художник, представник сюрреалізму. На відміну від більшості сюрреалістів, Маґрітт уникав епатажу, а його картинам притаманні незвичайні, багатозначні поєднання звичайних предметів без їхнього спотворення.

Рене Магрітт
фр. René Magritte
Рене Маґрітт в 1924 році
При народженні René François Ghislain Magritte
Народження 21 листопада 1898(1898-11-21)[1][2][…]
Лессін, провінція Ено, Бельгія
Смерть 15 серпня 1967(1967-08-15)[1][2][…] (68 років)
  Схарбек, округ Брюссель-Столиця, Брюссельський столичний регіон, Бельгія[3]
(рак легень і рак підшлункової залози)
Поховання
grave of Georgette and René Magritted : 
Національність бельгієць
Країна  Бельгія
Жанр живопис
Навчання Королівська Академія витончених мистецтв в Брюсселі
Діяльність художник, ілюстратор, рисувальник, фотограф, художник-гравер, кінематографіст, скульптор, архітектурний кресляр, колажист, графік
Напрямок сюрреалізм
Роки творчості з з 1915
Твори Віроломство образів, The Mysteries of the Horizond, Golcondad, The loversd, The Empire of Lightsd, Син Людський, The Human Conditiond і Not to be Reproducedd
У шлюбі з Georgette Bergerd
Брати, сестри  • Tchoupapid
Автограф
 Рене Магрітт у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Роботи у  Вікіджерелах
Банкнота з портретом Рене Магрітта номіналом 500 бельгійських франків

Життєпис

Рене Маґрітт народився у місті Лессін у Бельгії 21 листопада 1898 року. Він був найстаршим сином кравця і торговця тканинами та колишньої модистки. В 1910 році родина переїхала до містечка Шатліно. У віці 12-и років Рене почав вчитися живопису. Його мати втопилася вночі в річці Самбр, коли йому було 14. Згодом того ж року він познайомився з Жоржеттою Берґер, майбутньою дружиною.

З 18-и років, у 1916-1918 навчався в Академії мистецтв Брюсселя. Служачи в армії, познайомився з Пьєром Буржуа — редактором мистецького журналу. Публікації в журналі спонукали Рене створити серію власних картин. Ранній живопис Рене Маґрітта відзначався впливом кубізму і футуризму (1918-1920), потім пуристів і Фернана Леже. Прибутків живопис однак не приносив і художник пішов працювати на паперову фабрику. В 1920 він випадково знову зустрівся з Жоржеттою Берґер і в 1922 році вони одружилися.

У 1925, зблизившись з групою дадаїстів, Рене співпрацював у заснованому ними журналі «Езопаж» (укр. Стравохід). Знайомство із живописом Джорджо де Кіріко і поезією сюрреалістів змінило творчі орієнтації Магрітта. В 1926 він створив свою першу сюрреалістичну картину «Заблукалий жокей».

Впродовж 1927-1930 жив у Франції, де включився у діяльність об'єднання сюрреалістів. Тут склалась система концептуального живопису Магрітта, яка залишалась майже незмінною до кінця життя художника. Митець брав участь у зустрічах клубу Андре Бретона і був дописувачем його журналу. Відвідував Іспанію, був близько знайомий з Сальвадором Далі. У 1930-х роках повернувся до Брюсселя, де займався дизайном. У 1936 відбулася його виставка в Нью-Йорку, а в 1938 — в Лондоні. Втім, на життя він заробляв, читаючи в 1937—1939 публічні лекції.

У 1940-х Маґрітт зробив дві спроби змінити свою манеру. Однак так званий «стиль пленсолів» («сонячний», або «ренуарівський», 1945-1947) і потім «вульгарний стиль» (1947-1948) не привели до плідних результатів, і художник повернувся до колишнього методу. Під час наступу німецьких військ у Другу світову війну він переїхав з Бельгії на південь Франції, згодом повернувся в Брюссель.

На 1950-і роки припадає період великих виставок Рене Маґрітта в Римі, Лондоні, Парижі, Нью-Йорку. В 1956 він виграв приз Гуґґенгайма.

Помер 15 серпня 1967 в Брюсселі від раку. Похований на Схарбекському цвинтарі.

Творчість

Живописна манера Рене Маґрітта навмисно безособова, суха, виявляє парадоксальну здатність до правдоподібного зображення немислимої, неможливої реальності. Серія робіт кінця 1920 — початку 1930-х, в яких елементарна картинка, що імітує ілюстрації до абетки, супроводжується суперечним йому написом, демонструє умовно-знаковий характер візуального образу («Порожня маска», 1926; «Віроломство образів», 1928—1929; «Ключ до сновидінь», 1930).

У картинах Маґрітта об'єкти, морфологічно подібні, але відносяться до різних класів, обмінюються якостями або зливаються у гібриди («Компаньйони страху», 1942; «Пояснення», 1954). Нічний пейзаж мерехтить під куполом денного неба («Царство світла», 1954). У правильно побудованій перспективі виникають парадоксальні перетинання, що зрівнюють тверді тіла і просторові проміжки між ними («Достовірність пробілу», 1965). Розкриваючи проблематичність зорового сприйняття і ілюзорного зображення, Маґрітт вдався до символів дзеркала, очей, вікна, сцени і завіси, картини в картині («Фальшиве дзеркало», 1935; «Неприпустиме відтворення», 1937; «Доля людська», 1933; «Ключ до полів», 1936; «Прогулянка Евкліда», 1955; «Чудовий світ», 1962). У грі відбиттів, у зіставленні образів «зовнішніх» і «внутрішніх», явних і прихованих проявився спеціальний інтерес художника до гносеологічних і психологічних проблем. Він захоплювався сучасною філософією, літературою. Багато його робіт насичені літературними алюзіями і філософськими метафорами («Велетка» <за Бодлером>, 1929—1930; «Володіння Арнхзейма» <за Едгаром По>, 1938; «Хвала діалектиці», 1936; «Канікули Гегеля», 1958).

Найвідомішою та найвизначнішою картиною Рене вважається «Син Людський», написана в 1964. Маґрітт створив два фрескові цикли: «Зачароване царство» для казино у Кнокке-ле-Зут (1953) і «Неосвічена фея» для Палацу мистецтв у Шарлеруа (1957). У цих монументальних композиціях повторюються мотиви його станкових творів. У скульптурі Маґрітт дублював образи свого живопису, продовжуючи розвивати тему співвідношення ментальної і матеріальної реальностей («Цілитель», 1967; «Мона Ліза», 1967).

За 11 300 000 доларів віддав покупець за картину Рене Маґрітта «Гігантські дні» на аукціоні «Крістіз» у Лондоні в червні 2012 року. Полотно хотіли придбати десятеро. Найвищу ціну запропонував і став його власником 74-річний Вілбур Росс — фінансист-мільярдер із Нью-Йорка.

Галерея

Література
  • Европейское искусство: Живопись. Скульптура. Графика. — Энциклопедия: В 3 т. — М. : Белый город, 2006.

Див. також

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. René Magritte
  3. http://www.magrittemuseum.be/index.php/en/museum-2/history/

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.