Ренцо Росселліні

Ренцо Росселліні народився 2 лютого 1908 року в Римі, Італія в сім'ї архітектора. Він є молодшим братом видатного італійського кінорежисера Роберто Росселліні (1906—1977), батьком продюсера Франко Росселліні та дядьком продюсера та режисера Ренцо Росселліні (молодшого) і акторки Ізабелли Росселліні. Музичну освіту здобув в консерваторії Санта-Чечілія в Римі.

У повоєнні роки Росселліні став одним з найвидатніших представників сучасної італійської музики, що переніс на оперну та драматичну сцени принципи неореалістичного напряму в кіно[1]. Він є автором чотирьох опер, балетів, ораторій, кантат, музичних драм, камерної музики та музики до вистав. З 1936 року працював у кіно, переважно з режисерами Маріо Камеріні, Маріо Сольдаті, Вітторіо Де Сікою, Луїджі Дзампою, Крістіаном-Жаком, написавши за час своєї кар'єри музику до майже 100 кінострічок.

Найзначніший внесок Ренцо Росселліні в повоєнний італійський кінематограф — музика до фільмів його брата Роберто Росселіні, з яким він працював, починаючи з фільму «Рим, відкрите місто» (1945) та «Пайза» (1946; отримав за музику до фільму премію «Срібна стрічка») до його останніх стрічок — «Генерал Делла Ровере» (1959), «У Римі була ніч» (1960), «Хай живе Італія!» (1961). Росселліні створив стриманий та суворий музичний супровід до фільмів, домагаючись глибокого емоційного та психологічного взаємозв'язку між звуковим та зображальним рішенням[2]. У своїй музиці Росселліні широко використовував італійські народні мелодії.

Опери

• La Guerra (1956)
• Il vortice (1958)
• Uno sguardo dal ponte (1961)
• L'Annonce faite à Marie (1970)

• РОССЕЛЛИНИ, Ренцо // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : М — Я.— С. 445-446 (рос.)

• Ренцо Росселліні на сайті IMDb (англ.)
• Ренцо Росселліні на сайті MYmovies.it (італ.)
• Ренцо Росселліні на сайті Enciclopedia del Cinema.