Речовий мішок

Речови́й мішок[1] (речмішок) — заплічна сумка, вид торби з брезенту або парусини, що використовується (використовувалась) військослужбовцями. Зовнішньо схожий на безформний рюкзак.

Речовий мішок з Музею історії та розвитку Донецької залізниці

У Російській імператорській армії прийнятий на озброєння 1882 року, у СРСР офіційно йменувався «Мішок речовий з наметової тканини з водотривким просоченням із зовнішньою кишенею і ременями для кріплення шинельної скатки» (рос. Мешок вещевой из палаточной ткани с водоупорной пропиткой с наружным карманом и ремнями для крепления шинельной скатки)[2].

На армійському жаргоні речмішок має назву «сидор»[3].

Історія
Реконструкція давньоримської армійської торби (loculus)
Укладка легіонера на жердині-furca

Заплічні торби для необхідних речей і запасів їжі використовували вже вояки в Стародавньому світі. Речмішок давньоримських легіонерів називався panarium (відоме також слово loculus), його переносили за спиною за допомогою жердини з перекладиною або розвилиною (furca), разом з іншою поклажею[4]. Усі речі на жердині звалися загальним словом sarcina («поклажа», «укладка»). Використовування жердини дозволяло по тривозі швидко звільнитися від поклажі.

В армії Російської імперії речмішок впроваджений під час військових реформ Олександра ІІІ, 1882 року, замінивши собою шкіряний ранець. Проте в 1889 у гвардійській піхоті, пішій артилерії й інженерних військах вони були замінені знову на ранці зразку 1874 року. За інструкціями кінця XIX- початку XX ст. вміст речового мішка або ранця мав бути таким:

Речмішок бундесверу

Речові мішки аналогічного зразку прийняті в Червоній і Радянській армії. З 1 січня 1970 у речмішок належало укладати:

  • до стінки, прилеглої до спини:
  • на дно:
  • у кишеню мішка:
    • туалетне приладдя[2]

Стрільці (автоматники, кулеметники) зберігали в речмішку також чохол з мастильницею. Приблизний об'єм речмішка ЗС СРСР становив 25-30 літрів.

З 1 січня 1974 року встановлено не носити речовий мішок, а перевозити і зберігати його в польових умовах на бойових і транспортних машинах — у місцях, вказаних командиром[6].

В Україні від 1997 р. встановлено, що речовий мішок має бути постійно укомплектований на випадок тривоги[7]: казанок, кухоль, ложка, комплект ґудзиків, гачки, нитки, 2-3 зошити, носові хустини, крем та щітка для взуття, індивідуальний комплект захисту, головний убір не в сезон, шкарпетки (онучі), станок для гоління. Предмети польового спорядження зберігаються в підрозділах зібраними на поясному ремені, без боєприпасів та сумки з протигазом. Спорядження періодично має оглядатися та ремонтуватися. Перед виходом на тактичні навчання, маневри та на особливий період у речовий мішок вкладаються сухий пайок на одну добу (вниз торби), плащ-намет, шолом сталевий (згори поклажі), рушник (ближче до спини), пара запасних онуч, туалетні речі (у зовнішню кишеню торби), речі для догляду за обмундируванням та взуттям, пара натільної білизни[8].

Див. також

Примітки
  1. Мішок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Приказ Министра обороны СССР № 191, от 26 июля 1969 года, «О введении в действие Правил ношения военной формы одежды военнослужащими Советской Армии и Военно-Морского Флота.».
  3. Российская газета: Российская армия простилась с вещмешками
  4. Армия древнего Рима. Вооружение http://clan-rw.ru
  5. Ранец // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  6. Приказ Министра обороны СССР № 250, от 01 ноября 1973 года, «О введении в действие Правил ношения военной формы одежды военнослужащими Советской Армии и Военно-Морского Флота»
  7. п.1.2. «Обов'язки військовослужбовців у разі оголошення тривоги». Дидактичний матеріал для підготовки та проведення занять з навчального предмету "Управління повсякденною діяльністю підрозділів", навчальний посібник. Харків: Харківський Політехнічний Інститут. 2011.
  8. п.5.18.3.4 "Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України", Наказ Міністерства оборони України № 300 від 16.07.1997 р.. информационно-правовой портал "Законы Украины". 16.07.1997. Архів оригіналу за 15.01.2018. Процитовано 14.01.2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.